Два тижні нового графіку дня, рутини, місць. Два тижні, як ми з’їхались з хлопцем і живемо разом (мабуть, з усього — найважливіша частина ☺️). Я справді дуже люблю зміни, але, чесно сказати, більшість з них у моєму житті ставалась за моїм бажанням, тож мій досвід певно позитивно підкріплений приємним очікуванням нового місця, середовища, нових покупок і полегшення, коли ця зміна стається. Тому я звикла думати, що змін я не боюсь. Можливо, це так і є.

Так само сильно я чекала цього переїзду. Своєї домівки, місця, куди завжди хочеться повертатись і перебувати. Де сам облаштовуєш простір і створюєш середовище, що саме спонукає тебе жити нарешті так, як ти про це мріяв. Попри усім відомі складнощі життя в Києві, я хочу занотувати те, як пройшли ці перші тижні <3

Subscribe now

Що допомагає мені пережити зміни

• Перше, про що я думаю — це рутина. Якою вона буде? Що я буду робити першим зранку? Як я хочу закінчувати свій день? Я починаю про неї мріяти, уявляючи в голові, що і де я роблю, які активності виконую в якому порядку. У моєму випадку зранку це мікс з наступних речей: ранкові сторінки, сніданок, кава, йога, книга. У певні дні щось з цього випадає, а потім я заміняю одну дію іншою. Завдяки цьому дні також не схожі один на одного. Очікування улюбленої рутини у новому місці — це для мене дуже exciting :)

• Шукати нові “свої” місця. Я жила в Києві 6 років до 2024 року. У мене є улюблені райони, заклади, маршрути. Але цього разу при переїзді я вирішила будувати нову історію з новими спогадами. Лишити певні улюблені речі у минулому і знаходити нові, які відповідають теперішньому стилю життя, смаку і вподобанням. Дати час певним місцям grow on me, відкриватись самій новим досвідам і помічати, що тут є для мене. Тепер я ходжу у нові заклади, запам’ятовую бариста, закуповуюсь у іншому Сільпо, вечорами йду гуляти іншими (і часто новими) для мене вуличками.

• Мої люди. Очевидно, що переїзд в Київ дається мені легше, аніж наприклад перебування у Львові цієї зими, бо у мене тут багато знайомств, любих друзів. Вірогідність зустріти когось випадково набагато більша і навіть цей смол ток з людиною, яку ти бачив пару раз в житті і ніколи не мав супер близького спілкування, дає тобі відчуття, що ти не один, тобі тут раді, people care. Дуже люблю Київ за це!

Як проходять мої дні

• У будні я зазвичай прокидаюсь разом з хлопцем десь о 8:30, ми снідаємо, він збирається в офіс. Далі я починаю свій день сама, стараюсь написати хоча б одну сторінку фрі флоу тексту у блокноті, приводжу до ладу спальню і себе також. Останній пункт як ніколи є важливим для життя в Києві. Я помітила, що тут хочу більше турбуватись про свій зовнішній вигляд і створювати відчуття свята щодня. Особливо після недоспаних ночей. Це також допомагає мені легше включитись у робочий стан і братись за задачі. П’ю ранкову каву, планую свій день. Якщо на вулиці свіжо — виходжу у кав’ярні по сусідству, або лишаюсь вдома у спекотні дні. Наразі фокус на поверненні у вересні моєї онлайн спільноти Free Play, а також офлайн подій у Києві SALON.

• Я чітко відчуваю, коли у мене є прям хороший настрой на роботу і так важливо його не втратити чи не спустити на інші речі)) Слідкую за цим і тому вдається за кілька годин зробити найголовніше, дуже задоволена, коли так трапляється.

• Посеред дня, після виконаних кількох важливих задач, я люблю робити паузу на серіал чи мультик (зараз це Спанч Боб ай лав хім), або тікток. Часом під приготування їжі чи сам обід. Це дає мені певний перезаряд, тим паче у всіх людей після обіду стається dip енергії, який треба просто прийняти і дати собі відпочити. Пізніше роблю невелику 20-хвилинну йогу, мені подобається канал Charlie Follows, рекомендую!

• Ввечері я стараюсь завершити всі свої справи до 18-18:30, можу вийти назустріч хлопцю з роботи, ми разом ідемо в Сільпо чимось закупитись і далі вечеряти вдома. Ми вже додивились Desperate Housewives (суцільна любов!!) і поки шукаємо свій наступний серіал, вечорами спілкуємось, він може грати на гітарі, я — слухати або читати поряд. Такий графік мені певним чином дозволяє активно сфокусуватись на роботі у перший проміжок дня, а потім про неї повністю забути ввечері :)

• Вихідні проходять по-різному (поки їх було лише дві пари)). Минулої суботи ходили в кіно на Одіссею і далі поїсти азіатської кухні. Цього тижня до нас приїжджали друзі і ми провели день з ними. Неділю хочеться лишати неспішною, без чітких планів і домовленостей. Лишити її для себе і на спокійне налаштування на новий тиждень. Дуже люблю неділі.

Улюблені моменти за цей час

• Мій ранок, коли після сніданку я пішла в Slou на каву з кардамоновою булочкою, читала неспішно All the way to the river Елізабет Гілберт.

• Шопінг для дому в юск, зара хоум. Я ніколи не була людиною, яка купувала щось для дому, декор чи якісь особливі речі. Мабуть, бо до певного віку не відчувала у цьому важливості, а також знала, що у певних місцях я ненадовго. Тепер це хочеться змінювати і мій список покупок все збільшується, хехе.

• Домашня вечеря на балконі, зі свічками і видом на вечірнє місто.

• Післяобідня домашня кава зі смаколиком))

• Я почала знімати розмовні відео! І публікувати їх. Реально дуже пишаюсь цим і планую продовжувати (напишу згодом допис в тг-канал про свої спостереження у цьому процесі).

• Приїзд друзів, прогулянка містом, book shopping в Сенсі, вечеря грузинською кухнею, вино ввечері під розмови, їхня ночівля та спільний домашній сніданок.

Вішлист речей, які хочу додати в дім/спробувати в Києві

• Починаємо з важливого — мені дуже треба робочий стіл!! Іноді я проводжу час за роботою в закладі, але таки більшість часу я вдома. Хочу купити стіл, затишно його облаштувати, писати за ним свої сабстек есе і проводити вечірні зустрічі у Free Play :))

• На цей стіл мені точно треба гарна лампа з теплим світлом і м’який килимок під ноги. А ще вже мрію, як я буду облаштовувати стінку перед столом своїми нотатками, фото, важливими штучками!

• У нас є ванна і тому купання ще одна очікувана актівіті для мене. По-перше, дуже вам раджу приймати душ/ванну без верхнього світла, а зі свічкою. Стає дуже затишно, теплі кольори, водичка, прекрасно для заспокоєння нервової системи. У вішлисті для ванної у мене лосьйон та скраб від Crumb. Обожнюю саме ці запахи.

• Кілька вайбових піжам, а також комплектів постільної білизни. Для днів, коли не хочеться вилазити з ліжка. А ще, якщо осінь і дощик за вікном….

• Анатомічні беруші :)

• Маленьку вузьку вазу, таку, щоб для 3-5 квіточок.

А з активностей у столиці в найближчих планах наступне:

• У нас біля дому є квітковий магазин з кав’ярнею, задивлялась на них через вікно вже не раз йдучи додому від пошти. Наступного тижня хочу до них нарешті завітати на каву і мейбі з собою взяти невеличку композицію.

• Сходити на йогу разом з хлопцем.

• Планую забрати своє піаніно (воно в оренді у дівчини тут в Києві) і більше грати. Можливо, піти на заняття, але це поки навряд чи станеться найближчим часом, тому буде практика вдома.

• Річниця стосунків, вже плануємо піти в один з наших закладів <3

• Новосілля з друзями! Піти в кіно на Шрека, а потім до нас додому :)

Дякую вам за прочитання. Я рада поділитись з вами цим новим етапом життя, документувати свої враження і далі мріяти. Обіймаю!

Продовжити читати LILA:

Щоденне ранкове повідомлення у наш чат друзів “Хто на каву?”, прийняття рішення попрацювати сьогодні разом, душ, сніданок, я вже за 40 хв зібрана.

Проходжусь пішки до друга, що живе поряд, сідаємо в авто і разом їдемо до наших інших друзів, які вже в кав’ярні.

Типова рутина у рідному місті, за яку я дуже вдячна, хоч і працюється мені зараз у закладах менш продуктивно, ніж раніше. Сьогодні я знову сиділа якийсь час не знаючи, за що взятись.

У процесі занурилась у свої думки і почала розмірковувати про те, наскільки різними бувають періоди у роботі на себе та власній творчості. Від абсолютного захоплення тим, що робиш, і щоденного ексайтменту до фрустрації і нерозуміння, як діяти далі. Перше — приємне, а останні речі досить важко витримати, тож мені захотілось подумати — що ж саме мені допомагає рухатись у такі періоди?

Що мене спонукає далі створювати, пробувати, запускати щось?

Це як аптечка! Складена власними руками, під те, що працює для тебе:

• думки і твердження, які варто собі нагадувати щодня

• активності, що витягують тебе з downward spiral'у і приводять у ясність

• люди, які підсвічують твої таланти та особливі сторони

• дії і вибори, які підтверджують, що тобі це важливо, і по-іншому — не для тебе

Тож давайте глянемо на…

Мій Anti-Panic Kit :)

• думка, що я, як молода людина, вірогідно визначаю майбутній попит. мої потреби = майбутні бізнеси. і якщо я можу закрити ці потреби власними ідеями і проєктами, вони можуть стати успішними. чому б ні?

• якщо не знаєш, чому сказати “так”, спочатку визначся, яким речам ти точно кажеш “ні” і на що не будеш погоджуватись

• проблеми та вирішення неприємних питань будуть всюди, але я обрала сферу та проєкти, де готова з цим справлятись

• багато крутих речей люди будували десятиліттями — тримати постійний фокус на long-term perspective

• хоча б якась дія щодня. часто бажання приходить в процесі, тож це може тебе розворушити. а якщо діяльність пов’язана з онлайном, ти отримаєш енергію взамін завдяки фідбеку

• рандомний онлайн допис може знайти твоїх людей. ніколи не знаєш, хто за тобою слідкує і які можливості з цим можуть прийти. я вже маю купу підтверджень цьому

• друзі, наші зустрічі і зідзвони. люди навколо часто бачать ситуацію без твоїх звичних фільтрів. вони можуть підказати, як краще вчинити

• піти в душ!!! без жодної ідеї точно не вийдеш :)

• перечитати купу приємних коментарів і повідомлень, які я пересилаю у закритий канал-щоденник якраз на такі випадки

• вийти з інсті, тіктоку, тредс хоча б на 1-2 дні — в голові вже стає ясніше

• дати собі дозвіл один день не займатись вирішенням питань. багато проблем вирішуються фоново, коли ти не працюєш над ними націлено

• позбирати вайбові картинки в пінтерест

• ніхто, абсолютно ніхто не забороняє пробувати, експериментувати, створювати щось нове, йти і робити, що тобі хочеться. ніхто і не просить, тому accountability на тобі

• прогулянка. проста, без музики і подкастів, довга

• озирнутись навколо, поза екран і онлайн і відчути фізичну реальність. багато емоцій і відчуттів ми переживаємо через те, що бачимо в екрані. іноді варто просто озирнутись і вийти з того

• згадати, які ж класні люди брали участь у моїх проєктах

• нагадати, скільки часу я це все роблю. і якщо до цього моменту вдавалось, я ще досі цим займаюсь, скоріш за все, далі також усе вдасться

• я всьому можу навчитись

• мені ще досі дуже цікаво, в що це переросте далі та куди приведе мене

Я б ще продовжувала і продовжувала цей список, та завершимо тут <3 Написати такий список — дуже класна активність, яку ви можете зробити просто сьогодні ввечері. Можете почати тут у коментарях :)

Що входить у ваш anti-panic kit?

☆彡 Підписуйтесь на мій телеграм-канал, де я ділюсь регулярно і спілкуюсь з вами. А тут творча поїздка в Копенгаген у вересні і офлайн івент у Києві 1.08 — читаємо есе і малюємо аквареллю!

Subscribe now

А ще я знаю, що коли читання пропадає з рутини — це знак, що щось пішло не так. Що десь я настільки сильно закрутилась, що і не помітила, як одна з улюблених справ зникла з мого життя. Саме тому я намагаюсь слідкувати за цим і читати регулярно хоча б трохи.

У цьому процесі важливо також знайти свої книги. І знайти ту, яка гарно зайде саме в цей період життя (і на це іноді треба також час). Ділюсь своїм списком тих книг, які зараз є мені актуальними і цікавими!

WORKFLOW: Практичний посібник до творчого процесу

Одного дня у вас станеться (чи вже сталось) приємне усвідомлення — ви навчитесь обирати книги, які цікаві вам. Вкотре крокуючи у книгарню, ви будете прямувати туди без довгих списків рекомендацій, скріншотів must read’ів цього року і без купи збережень з буктоку. Ви вже вмієте покладатись на власний смак і обирати книги прямо з полиць, довірившись своїй цікавості і опису книги.

Так сталось з цим посібником, який я побачила у Сенсі у Франківську, раніше взагалі не знаючи про цю книгу абсолютно нічого. Мене привабили цікаві ілюстрації всередині, з різних сфер, що слугують прикладами, які наводить автор описуючи певний етап у створенні чогось творчого. Мене також привабив чіткий зміст книги — від задуму до втілення.

Я уже встигла прочитати більшу половину і можу сказати, що книжка досить прикладна і повна класних порад. Коли її читаю, у голові одразу виникають паралелі з власними проєктами і як тепер можна підходити до процесу інакше. На цьому етапі я ще не пробувала застосувати все, що радить автор, але це згодом!

Наприкінці книги, останньою частиною, є якраз таки приклад з його практики — на основі усього, що він описав в книзі. Думаю, я зможу перекласти свій досвід дочитавши вже все повністю і порівнюючи з тим, як застосовував усе автор.

Книгу класно читати поступово, даючи собі час переварити усю інформацію і продовжуючи читати наступну частину через тиждень-два. Тут досить короткі і чіткі розділи, їх можна прочитати швидко, але у такому випадку все може злитись в одну незрозумілу кашу. Ми читаємо разом з хлопцем, одразу ж обговорюємо наші ідеї, досвід, що дозволяє інформації засвоїтись набагато краще. Раджу таку практику і вам! :)

Пройти крізь стіни

Обожнюю мемуари! Читати досвід інших, їхні переживання та усвідомлення. Я давно чула про авторку і її книгу. У мене зараз мало уявлення про що вона, але, думаю, я не прогадала, забравши її також з полиці.

Марина Абрамович — відома сербська художниця і перформерка. Вона займається фотографією, режисерством, скульптурою. Досліджує стосунки між митцем і публікою, границі тіла та можливості розуму.

Тіло завжди було для неї і темою, і засобом вираження. Досліджуючи свої фізичні та психічні межі в роботах, що ритуалізують прості дії повсякденного життя, вона витримувала біль, виснаження та небезпеку в пошуках емоційної та духовної трансформації.

Почну її вже на днях, читаючи паралельно з Workflow.

Subscribe now

Великі ментальні моделі. Загальні концепції мислення

Зацікавила книга своєю назвою і я цілеспрямовано йшла в Сенс у другій Творчій Подорожі заради неї. У мене була задача знайти її на полицях (знову, це таки more fun), але не вдалось. І от, підходжу я до каси, з телефоном у руках, на якому скріншот цієї книги, аби запитати чи є вона в наявності. Дивлюсь на консультанта і тільки відкриваю рот, як краєм ока помічаю цю книжку у них збоку на касі. Так і кажу: “О, а я прийшла до вас саме по цю книжку”.

А її, як виявляється, щойно принесли в залу! А ще вона була єдиним екземпляром, і от знайшла мене саме так. Чудо :)

Усі ми використовуємо ментальні моделі — невидимі фільтри, через які сприймаємо світ. Але більшість із нас має в «інструментальному наборі» лише один або два шаблони мислення. У книзі розповідають про 9 з них. Загалом, буде актуально тим, хто цікавиться темами прийняття рішень, критичного та системного мислення.

Альманах Навала Равіканта. Путівник до багатства та щастя

Не раз бачила самого автора на просторах інтернету і мені відгукувалось його бачення світу. Навал Равікант — підприємець та інвестор. Сама книга — збірка його мудрості й досвіду за останні десять років, яка складається із важливих частин інтерв'ю та гострих роздумів автора.

Про створення багатства без «удачі» (через знання, відповідальність і важелі впливу), довгострокове мислення, внутрішній спокій та щастя як навичку. Мені подобається читати різні тейки на ці теми, бо багато зараз можу застосовувати на своєму досвіді та проєктах.

Surely You're Joking, Mr. Feynman!

І остання книга у цій підбірці — збірка спогадів Фейнмана, кумедних і захопливих історій з його життя. Ви могли бачити цитати з цієї книги на просторах пінтересту: про навчання, гру, цікавість до своєї справи.

Лежить вона серед моїх книг уже давно і я просто згадала, що вона у мене є!

Написана з гумором, легкістю та великою любов'ю до життя. Фізика була сенсом життя видатного науковця й педагога, а кожна його лекція перетворювалася на захопливу гру — сама книга передає цей дух допитливості й гри навіть у розповідях про серйозну наукову роботу.

Люблю таких людей. Люблю відкривати інші підходи до життя, погляди, відмінні від звичних нам. Усе те, що насправді нам допоможе жити трішки легше й захопливіше. Кажуть, це одна з таких книг <3

Subscribe now

Якщо ви читали щось з цього, мені дуже цікаво почути ваш відгук. Діліться тут у коментарях, а також розповідайте ваші читацькі плани на цей рік. Дякую вам!

Leave a comment

З осені я вела кілька Substack груп, де ми будували наші блоги і писали перші публікації. Щоразу наприкінці кожної групи учасники бажали продовжувати саме писати РАЗОМ, бо спільна активність, група однодумців та чіткий час, який ти виділяєш для цього, роблять чудеса. Нарешті, я взялась за це і запрошую вас!

6 онлайн зустрічей спільного письма + вступна intro зустріч.

☆ якщо ви хочете писати більш регулярно

☆ мати рутину та чіткий виділений час для свого блогу

☆ більше ідей та натхнення завдяки компанії однодумців

Пропоную зробити це цього липня! 🌟

Це чудова нагода зайти в потік власних думок та ідей.

Вийти з кількома готовими публікаціями і напрацьованою звичкою писати регулярно та бути активним на платформі. Зі мною на зв’язку для будь-яких питань та допомоги.

☆ для тих, хто вже має блог, але забуксував

☆ для тих, хто хоче почати, але відкладає

☆ для тих, кому бракує дисципліни писати самостійно

Про що пишемо?

Тут не буде єдиного завдання на всіх — кожен обирає, над чим працювати.

Хтось дописує чернетку, яка вже давно чекає своєї публікації, хтось генерує нові ідеї у вільному потоці, а хтось просто сідає і пише те, що просить вийти саме зараз. Головне — це виділений час і спільна присутність.

Ми одночасно в потоці, кожен зі своїм текстом, і це вже само по собі підтримує та надихає рухатись далі.

Графік зустрічей:

Бачимось щовівторка о 19:00 та щосуботи об 11:00 за Києвом.

1 година письма + обговорення, Q&A.

Старт 14-го липня.

А якщо ви новенькі на Substack, я проведу вам intro лекцію та Q&A у суботу 11-го липня — розповім головні деталі платформи і надам вам всю інформацію та допомогу, аби почати вести свій блог вже зараз.

Як долучитись:

☆ Лише письмові сесії, 6 зустрічей — 900 грн → https://secure.wayforpay.com/button/b492f696fbd42

☆ Intro лекція + письмові сесії — 1500 грн → https://secure.wayforpay.com/button/bcffbdca0c82c

Вас переведе на наші чати, де будемо знайомитись, ділитись блогами і порадами. До зустрічі на липневих письмових сесіях, can’t wait! <33

Share

Subscribe now

Як взагалі обрати свою соцмережу і формат?

Мабуть, перше питання, яким задається людина, що хоче почати/відновити свій блог. Зараз існує безліч платформ, соцмереж, і завдання обрати щось стає непосильним. Звідусіль чуєш, що потрібно вести все і бути присутнім всюди. І так, відчуваючи цей тиск, що потрібно заполонити кожну соцмережу, у висновку активності нема в жодній.

Нам потрібно зайти м’яко і краще на початку забути про всі “правила” і “тренди” соцмереж. Не брати до уваги, що зараз віруситься і куди йдуть всі, а завернути фокус всередину себе.

Щоразу, коли у мене виникало питання, де ж мені бути активною і який формат створювати, я поверталась до того, що в інтернеті існує безліч різноманітних успішних блогів, які не підпадають під рамки того, що популярно чи лише “працює” у цій ері інтернету. Є люди, які лише пишуть на Substack, і цим себе забезпечують, не турбуючись, що їм потрібно викласти 10 рілсів сьогодні. Є ті, хто продукують годинні відео на Youtube і виходять туди раз на місяць. Є хтось, кому в кайф пилити 50 тіктоків щодня.

Інтернет різний. І настільки ж різною є аудиторія. Тому, коли я у певний момент відчула тиск, що мені потрібно йти знімати кучу рілсів, я повернулась до себе — я ж сама не люблю споживати таке)) Я не знаходила багато цікавих мені людей через рілс, вкрай рідко переходжу на сторінку людини, яку зустріла рандомно в стрічці інстаграму, то чи варто мені це робити, якщо мені самій, як споживачу, цей формат не до душі? Я зрозуміла, що наразі моє — це тексти, і працюю з цим без провини чи якогось FOMO.

Поставте таке питання і собі — який контент я споживаю? Де ви знаходите цікавих авторів? Які платформи вони використовують і який формат контенту створюють? Найлегше — це орієнтуватись на себе і на те, що вже подобається вам. Відкинувши тренди, алгоритми і інші “правила”.

• Любите читати есе, обожнюєте Substack і людей тут — створюйте свій newslettter.

• Кайфуєте від вільних людей в Тіктоці і хочете бути одним з них — знімайте себе і діліться буденністю.

• Подобаються закриті тусовки і відчуття спільноти — створюйте свій тг-канал.

Вам має бути легко. Так! Не треба силувати з себе те, що вам не природнє. Будь-який процес потребує певних зусиль, але дивіться, щоб ці зусилля не виснажували вас в нуль і не змушували хейтити абсолютно все.

Знизьте свій поріг входу в цю діяльність саме завдяки вже наявним знанням про те, що подобається вам. Вірогідно, вам сподобається бути автором у тому ж форматі, фанатом якого ви самі є.

Не бійтесь робити паузи і періоди тиші.

Перш за все, для себе.

Якщо у вас вже є блог, ви в ньому активні, впевнена, що ви зустрічались з певним страхом робити паузу, закритись на кілька днів і нічого не постити. Про вас забудуть, всі відпишуться, ідеї так і не прийдуть (не правда….).

Втім, як то кажуть, якщо нема, чого сказати, краще промовчати. Для мене це працює і у блозі. Іноді ловлю себе на тому, що нема чим поділитись, або ж певним думкам ще треба до кінця сформуватись. Але й ніби за мною вічно біжить хтось, хто нагадує мені, що присутньою потрібно бути щодня! І що вийти хоча б з чимось краще, ніж якщо сторінка пустує (теж не правда..)

На досвіді переконалась, що краще дати собі час і вийти з чимось глибшим та суттєвим. Інтернет настільки повний контентом, що мені не дуже хочеться бути одним з тих кріейторів, яких бездумно прогортують у стрічці після тяжкого робочого дня. Те, як ми підходим до створення контенту, притягує нам потрібну аудиторію. І паузи додають глибини нашому блогу.

А ще, періоди тиші потрібні, аби ви від’єднались від шуму і чужих думок. Якщо нема ідей з чим вийти, не намагайтесь їх так само знайти в інтернеті. Найкраще — це наповнити дні максимально офлайном, а далі з життя, яке ви живете, брати те, що хочеться, перенесити це в онлайн.

Подякувати за корисний контент

Не женіться постійно за підписками.

Гонитва за підписками — це пастка, в яку потрапляєш непомітно. Спочатку це просто приємне бажання рости. А потім раптом виявляється, що весь блог став інструментом залучення, а не місцем, куди тобі самому хочеться приходити.

Я зрозуміла, що активна робота над тим, щоб отримувати нову аудиторію, не має бути постійною. Це втомлює, виснажує. І в якийсь момент блог перестає бути збіркою ваших цінних думок і досвідів, а перетворюється на набір гачків і хуків для приваблення нових людей.

І з часом голова починає лише так і думати: як подати це допис, щоб перевести аудиторію на цей канал / як змусити їх підписатись / як заманити їх туди і сюди. Фокус зміщується і гонитва за підписками потроху вбиває ту творчість, з якою ви першочергово прийшли ділитись. Якщо результати не ті, що ви очікуєте, процес фруструє, і навіть може викликати злість, вбиваючи ту цікавість і гру, які, як на мене, мають бути фундаментом роботи з блогом.

Звісно, не існує правил і порад, які працюють абсолютно завжди. І десь захочеться додати зусиль для нової аудиторії, десь це буде потрібно, або ви самі візьмете це собі як челендж. Не забувайте лише про те, що якщо у вас уже є спільнота однодумців, зв’язок з ними набагато важливіший. Побудова контакту, спілкування. Нові люди — це завжди приємно і цифра, яка зростає, теж. Але часу від часу запитуйте себе: чи будую я той контакт з аудиторією, який би мені хотілось? Чи не женусь за постійними результатами у цифрах, ігноруючи вже те, що маю?

Люди, які з вами вже давно, дуже цінні.

Спочатку ваш стан — потім блог.

Аудторія відчуває, у якому стані ви пишете. Щиро чи ні. Змушуючи себе чи ні. Я щоразу помічаю це на собі — є дописи, які писала тому що хотіла, мене щось переповнювало, і є ті, що писала тому, що давно нічого не виходило. Різниця помітна :)

Тому особистий блог не стане тим, чим ви хочете його бачити, якщо у всій цій справі ви відчуваєте себе виснажено, загнано або не собою. Тут вже на допомогу не прийде контент-план чи прописані скрипти.

Спочатку потрібно повернутись до себе. Запитати не "що мені написати", а "чи хочу я взагалі зараз ділитись?" Якщо відповідь ні — це також окей.

Зробіть для себе те, що поверне вас до тієї версії вас, яка пише тому що хоче, а не тому що лише треба. Блог, що виростає звідти, відчувається інакше. І для вас, і для тих, хто його читає <3

Subscribe now

Дякую за прочитання! Ваші лайки і рестаки допомагають поширити мій контент, вдячна, якщо ви це зробите :)

Мої інші дописи на тему особистого блогу, які вам можуть сподобатись:

Я працюю 1-1 у темі блогу, соцмереж та створенні своїх проєктів. Якщо вам цікава особиста співпраця у вигляді регулярних сесій, разової консультації чи місячного менторства, звертайтесь до мене особисто зі своїм запитом і поспілкуємось <3

У червні маю змогу попрацювати з трьома людьми ⭐️

Дізнатись деталі 1-1 співпраці

У хаосі ти часто не можеш почути себе. Першим кроком, на мою думку, варто подивитись, чи не намагаєшся ти вибратись шукаючи відповіді ззовні. Інтернет переповнений порадами, контентом — як і націленим на вирішення твого питання, так і беззмістовним, залежно на яку його сторону ти перейдеш у моменти нерозуміння — але у будь-якому разі ти наповнюєш свою голову чужими думками, ідеями, поглядами. І як же важливо тут вміти повернутись до свого. До своїх думок, відчути свої ідеї, мрії і те, що по-справжньому твоє. На якийсь період закритись від зовнішнього світу і побути з собою.

Щоб усвідомити це, може піти багато часу. Іноді аж доки тобі вже погано не стане від чужого, лише тоді ти від перенавантажження підеш всередину себе.

Наступне, відчуваючи тривогу від періоду хаосу, важливо робити хоча б якісь дії. Не застрягати у цьому freeze mode у сподіваннях, що напружувати власну голову і змушувати себе знайти рішення прямо тут і зараз без будь-якої дії дасть якийсь результат.

Дія здається небезпечною, доки ти хочеш зробити все правильно. Зробити те, що ніби було б логічним продовженням того, що йшло попередньо. Ти рухався, але плану зайти так далеко не було, і продуманих дій також. І невідомість. Ми вже десь, де ніколи не були — і це справді круто, але так само незрозуміло, що далі. І це окей.

Найцікавіше, що “неправильна” дія у паузі майже завжди дає більше інформації, ніж бездіяльність. Ти або розумієш, що це не твоє, і це вже відповідь. Або раптом відчуваєш, що потрапив туди, куди й треба було. Ми чекаємо на впевненість перед кроком, але впевненість найчастіше приходить саме після нього.

Повернімось до сприйняття, від якого і залежить, як ми переживемо цей період.

Пауза створена для аналізу всього, що вже відбулось. Принаймні, мені легше проживати ці періоди саме з такою думкою. Вона потрібна, щоб щонайменше побачити, куди ти вже прийшов і де ти є, чого за весь час міг і не помічати. Тож це корисно і, я вірю, по-природньому вчасно.

Ми майже ніколи не плануємо паузи самостійно. Не включаємо їх у свій to-do list, у цілі на рік та наміри на місяць. Пауза, хаос, заплутаність трапляються завжди неочікувано і саме тому вони часто так неприємно відчуваються. Це щось, що нам непідвладне. А з тим, що ми не можемо контролювати, у нас є лише вибір, як на це реагувати.

Що тоді, якщо паузи — це те, що задумано ДЛЯ нас і з любов’ю ПРО нас? Що існує певна логіка, сила, архітектура світу, яка піклується про нас? І це те, за що ми можемо бути вдячні? Ми про це не знаємо, не здогадуємось і не включаємо це у свої великі плани. Це непідвладний задум і ми ніяк не можемо вписати його у наше життя. Я не знаю, чи він існує, але як писала Елізабет Ґілберт: “Якщо все навколо ілюзії і ми збираємось прожити своє життя серед них, то чому б принаймні не вибрати якусь корисну ілюзію?”. Починаючи ставитись до паузи як до чогось, що відбувається для тебе, а не просто з тобою — опір зникає. І з’являється простір, якого раніше не було.

Уявіть, що пауза — це період, який ми можемо з радістю зустрічати, приймати і навіть насолоджуватись ним? Сприймаючи паузи, як непідвладний задум, створений природою як турбота про нас?

Ми всі любимо відпочивати, а тут для нас створили для цього потрібні умови, просто нас не спитавши. Взяли квиток і відправили у санаторій. Де так і кажуть: зупинись, перепочинь, подивись скільки уже всього зроблено. Просять тебе запитати себе: “А що з цього всього вийшло класно? А на що мені варто перестати витрачати свій час і ресурс?” Хіба це не турбота?

Або пауза — як таємний агент, який слідкує за тобою весь час і знає, як ніхто краще, коли тобі потрібно вчасно зробити pit stop на перезарядку. Аби далі піти у те, що тобі справді потрібно, з новими силами і цікавістю. Хто б відмовився від такого агента?

Це підготовка до чогось більшого. Чогось міцнішого і того, що підійде саме тобі. Аби ти, з тим же наявним часом і ресурсом, який мав раніше, міг приходити у нові площини життя.

І у результаті ти отримуєш більше, адже за період паузи зміг винести для себе щось важливе і головне. Те, що ти хочеш брати з собою далі і що буде лише допомагати на цьому шляху.

Життя рухається постійно. У хаосі застрягнути неможливо — що я думаю є основним страхом багатьох, і через це є великий до цього періоду опір. Ми впадаємо в крайність і нам здається так буде завжди. До кінця життя ми зависнемо у цій неприємній точці, куди потрапили зараз (у цьому середовищі/стосунках/роботі/фінансовому становищі/підставте свій варіант).

Але життя рухається і хочеш ти цього чи ні, все навколо сприяє тому, щоб зрушити тебе з місця. Не пройде безслідно розмова незнайомців, яку ти випадково підслухав. Влучна фраза улюбленого автора. Раптова зміна погоди, яка підштовхнула тебе змінити свої плани на день.

Так само і пауза — один з важливих пазликів цього великого задуму.

• Мій телеграм-канал LILA — основний канал комунікацій і місце, де я пишу найчастіше. Щоденні публікації, рекомендації ресурсів, спостереження з життя і творчості та мій шлях побудови проєктів.

У квітні я провела два SALONʼи, у Києві і Івано-Франківську, і на обидвох ми читали есе про важливість фокуса на своє what. Поступово ШІ прибирає «як», залишаючи людині важливе «що». Бачення. Те, що раніше робила ціла команда, зараз робить одна машина.

ШІ агенти починають так добре аналізувати дані, що bottleneck полягає в розумінні, а ЩО САМЕ аналізувати. А щоб на це відповісти, потрібно розуміти загально, а чого ви хочете?

Звісно, десь є перебільшення в тому, на що саме здатний штучний інтелект. Але у сучасному світі це як лампа Аладдіна. Якби вам дали лампу, про що б ви попросили? Багато людей розгубиться. Не тому, що не мають бажань, а тому, що за все своє життя привчили себе навіть не мріяти про те, що і так ясно «неможливо».

«Що я хочу від свого життя?» це питання, яке доросле життя поступово витісняє питанням «а що я реально можу?». Ринок праці, зарплати, країна, мовні барʼєри, стабільність — усе це звужує «що я хочу» до «що доступно». І адаптуємось настільки сильно, що вже не помічаємо, як самі звузили свої горизонти.

Ми настільки заклопотані «як» щось зробити, що рідко повертаємось до «що я роблю» і для чого. Навіщо мріяти, якщо мрія все одно недосяжна?

Але сучасний світ змінюється. І десь наші ілюзії руйнуються, як і ті, де ми вважали, що нам щось недоступно чи недосяжно. Тоді виникає важливе питання — куди я хочу? За чим іду і для чого? Яке моє what?

До речі, саме при прочитанні статей на цю тему я задумалась про те, де я НЕДОвикористовую ШІ. Є речі, які не так приємно робити, але без них ніяк. Чому я досі не переклала такі задачі на інструмент, який уже доступний і така б дія допомогли мені ефективніше працювати?

Subscribe now

2. Книга Велика Магія

На своєму шляху творчості, самозайнятості, власної реалізації важливо оточити себе речами, які допомагають рухатись у бажане, а ще краще — пришвидшують цей шлях. Як добре, що у сучасному світі у нас є доступ до величезної кількості ресурсів та інформації і я вважаю, що гріх цим не користуватись.

Де б ви не були зараз, подивіться навколо — чи те, що вас оточує і те, що ви споживаєте, допомагає вам?

Чи йде вам на користь те, що ви бачите і чуєте на щоденній основі? Я впевнена, що ті проєкти і дії, що мені вдалось зробити за останній рік, були втілені в рази швидше, сміливіше і впевненіше саме завдяки різноманітним речам, якими я себе оточила (це не було зроблено свідомо, здається, я всі роки оточую саме таким контентом). Це були книги, люди, блоги, статті, думки і бачення — і все це, підтримувало мою віру і лише підтверджувало, що все, що я хочу і думаю є правдою. Так можна.

Вважаю свій телеграм-канал теж таким ресурсом, адже я і сама там збираю усе, що допомагає мені, і може допомогти вам.

У якийсь момент я від цього відійшла і занурилась у більш бізнесову сторону діяльності. Структура, система, планування. Без цього ніяк, якщо хочеться утримати власний успіх, зростати далі і розвиватись, але все глибше закопуючи себе цими більш приземленими і водночас важливими питаннями, легко перестати помічати ту Велику магію. Дні стають наповненими рутинною працею, поступово непомітно втрачають фарби, а потім не так часто вже й натхнення приходить.

Книжка Елізабет Ґілберт Велика Магія трапилась мені дуже вчасно. За зиму мої будні стали майже такими ж сірими, як погода за вікном і мені здавалось, що я нічого не можу вдіяти. Сама ж забула про те, що я маю змогу надати дням кольори завдяки класним речам, які існують у зовнішньому світі. Ця книга мені про це нагадала!

Книга — вау. Те, що має бути у вас під боком на вашому шляху, аби повертатись, перечитувати і нагадувати про важливе. Я навіть її випросила у подружки, яка дала мені її почитати, щоб лишити її собі, бо мені дуже хотілось би, щоб вона стояла на моїй книжковій полиці.

Кілька рандомних поінтів з книжки:

• Чи любите ви писати (або підставте свій вид творчості)? А чи письмо любить вас? Ми рідко думаємо про те, що наші хобі нас люблять так само сильно, як ми їх. Нам здається, що наша творчість нас мучить. Бавиться в хованки і карає. Тому нам важко і незрозуміло. Але що, якщо вона також вас любить? І що ви можете будувати діалог? І взаємини? Чи можете ви повірити, що ваша творчість вас так само любить, як ви її? Мені здалось це дуже приємним поглядом — дивитись на світ так, що усі речі, які ми обожнюємо, так само обожнюють нас. Все переповнене любов’ю.

• Обрати собі ілюзію. Якщо все навколо ілюзії і ми збираємось прожити своє життя серед них, то чому б принаймні не вибрати якусь корисну ілюзію?

• Авторка прямо ділиться, що не варто кидати роботу заради творчості. Що професія і покликання можуть бути абсолютно різними речами. Легко зненавидіти свою творчість, коли на неї стільки покладено: фінанси, стабільність, постійне натхнення і бажаний спокій. Сама Елізабет дуже довго працювала на різних роботах і паралельно писала, лише потім перейшла повністю у письменництво, попередньо написавши не один текст і книгу. І аж тільки як Eat, Pray, Love здобула великий успіх, вона вирішила це зробити.

3. Малювання і ролики

Два хобі квітня, де моє задоволення лежить у процесі, а не результаті.

У катанні на роликах мені взагалі важко визначити, яким може бути результат, тут лише процес, який дає мені відчуття свободи і легкості. У малюванні результат побачити легше — це буквально готовий малюнок — але моя увага лежить безпосередньо у тих хвилинах і годинах, які я проводжу за малюванням.

Цього місяця я переконалась, що своє життя варто наповнювати так, щоб знання і інсайти йшли від реальності, яку ми щупаємо своїми руками. Щоб це переважало над контентом і усвідомленнями інших людей (з інтернету, книжок, фільмів). Щоб у рутині були активності, спостереження за якими і приведуть вас до таких усвідомлень. Ви самі зможете їх побачити і обрамити в черговий інсайт, але важливо, що це буде живо, з вашого власного досвіду, далі ви зможете перекладати це на інші сфери життя і робити власні висновки.

От я, наприклад, зрозуміла кілька важливих речей через катання на роликах:

• чим впевненіше стаєш і ступаєш з кожним кроком, тим швидше і легше їдеш (от рілі треба просто сильно ступати попри страх)

• процес йде набагато легше, коли ІГНОРУЄШ все навколо, не дивишся на людей, які поряд ходять, не звертаєш увагу на звуки і голоси

• тому в навушниках з музикою в сто раз впевненіше їду, коли фокус лише на процесі

• дивитись перед собою, НЕ прям під ноги, і НЕ по сторонах

Оце все робіть і далеко заїдете. І не тільки на роликах :)

Subscribe now

4. Поїздка у Івано-Франківськ

Інша подія, яка оживила мене цього місяця — моя перша організована Творча Подорож. Нове місто, незнайомі люди, які за кілька днів так класно зблизились, творчість, прогулянки, шопінг, квітучі дерева, кіновечори.

Я мріяла про таку подорож понад рік. Це був останній важливий пункт на цей момент, який я так хотіла спробувати у своїй діяльності і от це сталося <3

Безумовно мені сподобалось і я хочу продовжувати створювати такі досвіди для інших і для себе. У цій подорожі чудово переплелись кілька факторів: моя любов до організації подорожей, планування активностей та обʼєднання людей, вихід з рутини і звичного життя, нові знайомства і нове місто, час для творчості і власного задоволення. Результат: щасливі ми, нові усвідомлення і бажання змін, зміна фокуса і повернення до того, що робить нас живими.

Знаєте, я так хотіла давно організувати цю подорож і все відклала це рішення. Десь не було ресурсу, у якийсь період не подобалась погода, потім зрозуміла, що не готова одразу за кордон і варто почати з України, десь були інші пріоритетніші справи — але бажання завжди було зі мною і ні разу не пропало. Я знала, що врешті це втілю і коли це зробила, було ясно, чому ця мрія нікуди не втікла від мене. Я отримала такий великий буст енергії і натхнення, такий копняк рухатись далі!

Братись за те, що не відпускає, бо не відпускає воно не просто так.

Це треба зробити. Те, що ви так хочете. Саме там лежить ключик до подальших дій. Саме в тому лежать ваші нові усвідомлення і рішення. Саме та мрія, що не відпускає, хоче бути здійснена через вас, бо у ній ховаються для вас важливі речі.

Можливо, саме там лежить ваш новий творчий, кар’єрний шлях? Можливо, саме через те бажання до вас прийдуть ваші люди? Можливо, завдяки цій втіленій мрії ви отримаєте сили на щось більше?

Підіть за своїм бажанням. Воно з’явилось у вас і цієї причини достатньо для його втілення.

New trip is loading..🌸

5. Інтерв’ю з Ґабором Мате

Як я згадувала у пункті 2 про речі, які нам допомагають рухатись на шляху, до них я можу віднести інтерв’ю з Ґабором Мате — прекрасним лікарем і письменником. І хоч він не говорить про творчість (хоча буває згадує також!), а в основному про ментальне і фізичне здоров’я, кожне його речення заспокоює, дає тобі знати, що все нормально і що ти гарно справляєшся.

У квітні дивилась його розмову з Джей Шетті і вкотре переконалась, що цього чоловіка, Мате, треба слухати мінімум раз на місяць для врегулювання нервової системи))

Про стрес і його вплив, практики self-compassion, повернення до того, що з тобою все окей. Якщо ви вперше чуєте про Ґабора Мате, раджу послухати кілька інтерв’ю на ютубі, а також почитати його книги, ви точно знайдете щось цінне для себе.

6. Книжковий шопінг

Я таааак давно не купувала книги!

Якщо чесно, я загалом дуже рідко щось купую… :)) І радію, що цього разу у поїздці, у новому місті для себе, дозволила придбати щось для душі і просто так (а це приємно, виявляється….), ще й взяла участь у лотереї від книгарні хехе.

Все частіше я люблю обирати і купувати на місці. У мене зараз нема списку to be read, чи збережених рекомендацій. Мабуть, через причину, що вдома і так достатня кількість непрочитаних книг. Проте саме через це я отримую велике задоволення, коли ходжу між рядами полиць і запитую себе “а що я хочу?”. Орієнтуюсь на бажання, відчуття і на ВЛАСНИЙ смак.

Ось, що мій власний смак обрав цього разу:

Коли я думала, що хочу щось купити, то знала, що мені хочеться фікшн. Такого широкого, великого, щоб читати книгу місяць і щодня знати, що ти маєш історію, в яку можеш зануритись ввечері перед сном. Під цю категорію підпав “Ловець повітряних зміїв” (читаємо у травні у Free Play).

Далі я побачила “Пройти крізь стіни” Марини Абрамович, яку теж давно хотіла собі придбати.

А потім Workflow від Дорона Баєра. Ніколи не чула про цю книгу раніше і не бачила. Привабила вона мене просто на місці. Вона має в собі такі частини: п’ять елементів, ухопити суть, бачення, поняття, втілення, план, приклади з практики, принципи.

..і у кожній наведені приклади та ілюстрації з різних сфер творчості. Супер цікаво! Велика Магія нагадала мені, що як добре на постійній основі щось читати. Книги слугують величезним джерелом натхнення, знань і розуміння себе. Тож повертаю цю звичку в життя. Яка книга давно чекає на вас?

Фаворитів у квітні було більше, але зупинимось на цьому. Повернусь з рубрикою через місяць!

Subscribe now

Якщо вам відгукуються мої ідеї та рекомендації, давайте працювати разом:

• 🔏 Мій телеграм-канал LILA — основний канал комунікацій і місце, де я пишу найчастіше. Якщо ви ще не там, приєднуйтесь! Щоденні публікації, рекомендації ресурсів, спостереження з життя і творчості та мій шлях побудови проєктів.

• 🔏 1-1 консультації та менторство в травні. Робота з блогом, будування спільнот, організація івентів, початок творчого шляху, генерування ідей, дослідження інтересів і все інше, де ви бачите я можу вам допомогти.

🌟 Запис через телеграм. Опишіть мені свій запит і я одразу надам різні опції та умови для роботи!

• 🔏 Free Play Community. Онлайн спільнота однодумців. Місце, де ми разом досліджуємо світ і себе та рухаємось до втілення наших мрій. Я проводжу 4 zoom-зустрічі на місяць паралельно з різними активностями у чаті.

Графік на травень читайте тут. Будемо читати статті, дискутувати, книжковий клуб, письмо і планування насиченого життя разом.

🌟 Приєднатись до Free Play за лінком: https://secure.wayforpay.com/sub/s7121d91df709

Мені подобається спостерігати за собою і враховувати те, що я помічаю на щоденній основі. Бути уважною до своїх реакцій, до результатів від певних точкових дій. Точно так само цікаво заглядати у чужі процеси, пробувати на собі і дивитись, що працює, що ні. Тому я і пишу цей допис, адже цілком можливо, що деякі з порад будуть влучними саме для вас!

Цей допис не про жорсткі правила, які я дотримуюсь 24/7, буває по-різному. Але це те, що вже викарбувалось, і ці речі справді класно впливають на результати роботи.

Знай своє співвідношення типу енергії і виду роботи.

Найперше, з чого хотілося б почати, це важливість знань того, в яку частину дня вам дається найкраще певний вид роботи. Я досить інтуітивно до цього прийшла, але потім ще не раз натикалась на матеріали на цю тему. Це дуже робоча штука, особливо для креативних професій і self-employed особистостей. Мене завжди цікавить, як я можу виконувати свою роботу більш ефективно, і так, щоб мої зусилля давали класний результат. Цей пункт супер важливий!

Загалом саму роботу часто можна поділити на наступні види:

• адміністративна

• креативна

• комунікаційна

• операційна

• аналітична

Ви можете додати свої. Рівень нашої енергії протягом дня дуже різний, як і його кількість, так і сам його тип. Саме тому комусь зранку буде чудово йти комунікація з людьми і робота з клієнтами, а хтось в цей час буде чудово креативити. Якщо цим людям дати задачі навпаки — скоріш за все, вони втратять багато часу, буде важко фокусуватись, і те, що могло б зайняти умовно півгодини — займе дві. Це буде неефективно і не дуже приємно.

Все через те, що це не той тип задачі, яку ви могли б виконувати у цю частину дня. Енергія відрізняється. І той стан, який ви маєте о 9 ранку, це не той стан, який ви відчуваєте о 17 вечора. Тяжко виконувати певне завдання, якщо перебувати в неправильному енергетичному стані для цього.

Для розуміння вашої ситуації я пропоную вам зробити невелике дослідження:

• Почніть слідкувати, у який час доби ви найбільш креативні, найбільш зосереджені, найбільш заряджені і так далі. Записуйте, коли ваша енергія змінюється і що це спричиняє.

• Хоча б три дні (а можна тиждень) позаписуйте щогодини, який тип енергії ви відчуваєте, які події змінили цю енергію і яку роботу було б добре виконувати в цей час. Ведіть такий щоденник.

• Наприкінця тижня складіть все в одну картинку і за можливості побудуйте собі такий графік роботи і життя, аби все відповідало типам енергії.

У моменти натхнення йти fully in!

На своїй практиці я вже точно зрозуміла одну річ: якщо з’явилось раптове натхнення, його не можна відкладати, не можна засейвити на майбутнє, і той прилив енергії ніяк не відтвориться пізніше. Воно лише тут і зараз.

У такі моменти варто використовувати натхнення наповну. Мені часто приходять цікаві думки перед сном. І я вже знаю, що не вийде запам’ятати ці думки і повернутись до них зранку, навіть зробивши якісь нотатки. Тож часом я пишу дописи вночі, коли вже настільки сонна і могла б заснути, але розумію, що на ранок цього стану не буде (і тоді виходять найкращі дописи!). Так само, коли я відчуваю прилив енергії вдень, я можу писати багато текстів/дописів на майбутнє. Дуже ціную цей стан і тому завжди намагаюсь використати його на повну.

Я зараз читаю The Creative Act Ріка Рубіна, і розділ Inspiration тільки підтвердив мої думки і дії. У ньому автор спочатку наголошує, що для того, аби натхнення прийшло, потрібен простір. Як для вдиху спочатку потрібен видих. Так і нам варто створювати простір для натхнення, стишувати розум за допомогою часу з собою, тиші, роздумів, ритуалів. А коли воно приходить — “ride the wave as long as it can be ridden”. Йдемо fully in!

Ще кілька улюблених цитат:

In terms of priority, inspiration comes first. You come next. The audience comes last.

The initial inspiration has a vitility in it that can carry you through the whole piece. Don’t be concerned if some of the parts are not yet all they can be. Get through a rough draft. A full imperfect version is generally more helpful than a seemingly perfect fragment.

Поки є натхнення, робимо максимум. Якщо вже зробили те, що хотіли, зробіть більше. Накидайте багато чернеток. Створіть щось наперед. Створіть щось, що зараз не потрібно, але може цілком згодитися у майбутньому. Використовуйте цей момент на повну!

Переводити фокус назовні.

Іноді здається, що якщо повністю зануритись у роботу, без перерв, без відволікань, рішення знайдеться. Ця ілюзія особливо сильна, коли є проблема, а відповідь ніяк не приходить. Тоді ми намагаємось ще більше заглибитись, ніби силою витягнути те рішення з себе.

Буває це працює. А буває так, що єдине, що нам варто зробити у моменті — це навпаки вилізти з бульбашки власної діяльності і перевести фокус у абсолютно інші речі. Потрібна новизна і свіжий погляд.

Не силувати з себе контент, якщо він не йде. Не писати і постити, аби було і рахувалось за активність онлайн. Чим більше ми намагаємось придумати щось геніальне, тим більше блокуємо себе. Я собі часто нагадую, що кращим варіантом буде піти на тиху прогулянку, подивитись фільм чи провести час з друзями. Рішення люблять приходити раптово, у той момент, коли цього не очікуєш і займаєшся аболютно чимось іншим, поза своєю діяльностю. Тоді пазлики складаються.

Нам потрібно зайти у mind-wandering state. Увімкнути default mode network. Саме він відповідає за асоціативне мислення, зв’язок неочікуваних ідей між собою і фонову обробку інформації. Душ і прогулянка (без навушників) якраз ідеальні тригери для цього стану! Також сюди входять миття посуду, прибирання, біг без музики, в’язання, гра на інструментах (вже завчені мелодії, не нові).

Тож у моменти, коли нічого не йде, спробуйте одну з цих дій і це може допомогти набагато більше, ніж примусова сфокусована робота над проблемою.

Зробити хоча б щось щодня.

У дні, коли нічого не йде, або нічого не хочеться, я стараюсь зробити хоча б малесеньку дію, яка просуне мою діяльність. По-перше, ніколи не знаєш, як будеш почуватись після цього. Іноді потрібно щось самому зініціювати, аби прийшло бажання щось робити. І саме ця маленька дія може запустити весь процес, де спочатку думав би, що нема настрою ні на що, а ось все пішло, як треба.

А іноді все закінчиться лише на цій дії, і це теж окей.

It doesn’t matter how slowly you go as long as you don’t stop.

Якими б не були дні і періоди у моїй діяльності, я повторюю собі не ставити нічого на стоп і просто продовжувати. Робити хоча б щось, але робити. Я не можу передбачити, як буде завтра, а у не дуже хороші дні, завтра завжди краще :)

Тут же приходить на згадку bamboo growth. Прогрес не завжди помітний, але, як у бамбука, коріння є важливим для довгострокового зростання та стабільності. Тихі періоди чи відсутність швидких результатів ніколи не є провалом. Просто продовжуйте! Щоденні, стабільні дії важливіші за раптові короткі приливи мотивації.

На цю тему я вам також рекомендую відео улюбленого ютубера HINDZ:

Зробити на 10% більше/краще, ніж планував.

Інша річ, яка мені дуже подобається — це час від часу питати себе, чи можна щось зробити трохи краще? Я не перфекціоніст, навпаки, дуже люблю, коли просто і зрозуміло, тому це питання не заганяє мене у вічне покращення і прокрастинацію.

Воно не звучить як вимога. Це більше дружня командна робота між мною і голосом в голові. “А що ще з цього може вийти?”

Це допомагає справді робити щось краще. Докладати іноді більше зусиль, ніж мені хотілось, і цим нарощувати свою витримку і давати собі доказ, що іноді я справді можу більше, ніж думала. І це мені може подобатись!

Взагалі дуже раджу вам спробувати почеленджити себе тим, наскільки краще чи більше ви можете щось зробити. Іноді ми не знаємо свого ліміту, бо ніколи не зазіхали на більше. А що, якщо таким чином ви навпаки себе стримуєте? А насправді можете набагато більше?

Минулої осені у мене був дуже насичений період. Навчання, новий проєкт, проведення інтерв’ю аудиторії, забитий графік. І мені було добре! У мене виходило і це було настільки кайфово — усвідомлювати, що ти можеш витримати такий темп і тобі в тому класно. Наші можливості можуть бути набагато більшими, ніж ми уявляємо. Для цього потрібні експерименти, нові дії і часом націлені питання до самого себе.

• Як я можу зробити щось трошки кращим?

• Що ще я не спробувала? Що могла не врахувати?

• А що, якщо … ? — і тут може бути безліч різних варіантів, які у висновку виведуть вас на новий рівень :)

  Підпишіться для нових дописів! <3

Не заганяти себе у рамки робочих vs. вихідних днів.

Коли працюєш на себе, межа між робочим і неробочим часом стирається. Ти майже завжди думаєш про те, чим займаєшся і як це можна покращити. Але це працює і в інший бік — можна свідомо взяти вихідний будь-коли, не чекаючи суботи чи неділі. Дати дозвіл і волю відпочивати посеред тижня і працювати на вихідних.

Я стараюсь орієнтуватись перш за все на власний стан. І, як я писала вище, не хочу втрачати можливість створити щось класне, коли приходить натхнення. Навіть, якщо це вихідні чи свято, я ловлю моменти викластись там, де можу. І так само можу мінімально працювати у будні.

У свій період роботи на інші проєкти мої улюблені робочі дні були якраз на вихідних. Часто це були виїзні зйомки, або мені потрібно було щось зняти наперед. Було дуже кайфово робити це у звичні для інших людей вихідні, адже всі відпочивають і тебе банально ніхто не чіпає, you are on your own :)

Коли працюєш на себе, рамки “правильного” і “звичного” поступово розмиваються. І це добре. Ти вже можеш робити так, як хочеш саме ти, так, як краще працює для тебе. І в цьому, мабуть, одна з найбільших цінностей такого формату.

Ловити себе на безсенсовних діях.

Ще один важливий скіл, який варто розвивати — вміти ловити себе на “залипанні”. Воно буває двох видів:

• Безцільний скролінг — коли бездумно гортаєш тіктоки й рілси, щоб відволіктись або втекти від чогось. Часто несвідомо.

• І так званий “робочий” скролінг — коли шукаєш ідеї, матеріали, підбираєш дизайн, шрифти, музику, кольори.

І ось що важливо зрозуміти: другий варіант може бути таким же марнотратним, як і перший.

Здається, що ти працюєш, але якщо немає чіткого дедлайну або конкретного запиту до себе (що саме я зараз шукаю?), час непомітно зникає. Ідеально підібрана палітра чи шрифт — це класно, але дуже часто такі деталі взагалі не впливають на якість і результат роботи. А на них часто йде дуже багато часу.

У одному з подкастів один з моїх улюблених авторів наголосив на тому, що йому абсолютно однаково, якого кольору у нього homepage. Він фокусується лише на якості своїх текстів і абсолютно ніяк не оформлює свій блог. Дуже відгукнулось!

Знову ж таки, тут допомагає просте питання — а наскільки ця дія мене просуває?

І тоді завертайте увагу на відповідність між важливістю дії і часом, який на неї витрачаєте. Чи не варто було б цей час віддати чомусь більш пріоритетному?

Не стримувати себе у соцмережах.

У роботі з соцмережами, блогом я час від часу нагадую не стримувати себе.

Постити стільки, скільки зараз хочеться. Не боятись нагадувати за послуги і проєкти. Ділитись тим, що вийшло класно і чим ви пишаєтесь. Запрошувати до взаємодії інших. Часом працює дуже просте нагадування — це ваш блог, і у ньому ви можете робити все, що завгодно. З’являтись так часто, як хочеться. Говорити про себе так само багато.

Я не вважаю соцмережі місцем для конекту з іншими, для цього точно існують кращі варіанти, але безперечно тут можна знайти класних людей. Проте, перш за все, це чудова можливість про себе заявити, показати світові, чим ти займаєшся і отримати багато різних кльових можливостей. Для мене це інструмент просування своєї діяльності і своїх ідей. Мені хочеться, щоб більше людей знали про те, що я створюю і ось для цього є чудове місце — інтернет! Чому б тоді не використовувати це максимально?

Всі ми зосереджені переважно на власному житті. Інші теж. Але ваша присутність онлайн хоча б дає шанс, що вас помітять і запам’ятають. Тому замість того, щоб бути тою самою mysterious girl, яка насправді зовсім не mysterious (бо зникла з інтернету і про неї забули…. hard truth), я обираю бути видимою!!! :)

Ми ніколи не знаємо, хто на нас дивиться і які можливості можуть прийти. Інструменти є. Питання лише в тому, чи ви ними користуєтесь?

За рік вибудувалось багато усього і я взагалі не шкодую, що пішла у цю авантюру. Мені подобається, наскільки гострим є розум, коли будуєш своє. Яким гнучким ти можеш бути, скільки рішень можеш придумати, скільки проблем вирішити. На цьому шляху прокачуються мільйон навичок, ті, про які ми і не підозрюємо.

Дуже рада все це виконувати. І дуже за це вдячна!

• Мій телеграм-канал LILA — основний канал комунікацій і місце, де я пишу найчастіше. Якщо ви ще не там, приєднуйтесь! Щоденні публікації, рекомендації ресурсів, спостереження з життя і творчості та мій шлях побудови проєктів.

• Free Play Community — моя онлайн спільнота, де зібрались класні активні і творчі особистості! Ми разом проходимо The Artist’s Way, пишемо ранкові сторінки, дотримуємось свого фокусу і задач на місяць. У спільноті я проводжу онлайн події, розмовні та письмові сесії, а також міні-лекції від мене, після яких ми експериментуємо зі своєю буденнністю і творчістю. Долучитись у спільноту можна за лінком.

🔏 Також я зараз відкрита до індивідуальної роботи у форматі творчих сесій, консультацій та менторства. Якщо ви бачите, що я можу допомогти вам або ж хочете ближче повзаємодіяти і перейняти певний досвід, приходьте у 1-1 роботу. Пишіть мені в телеграм і я розповім про всі опції!

Вже кілька разів я згадувала у своєму телеграм-каналі, що за останні місяці у мене з життя пропали “хочу” і будні перетворились на список обов’язків і багато “треба”. У такому стані мало відчуття піднесеності та радості, прийшов час це виправляти!

• Але як визначати, що “треба”, а що того не варте? Де межа дисципліни і любові до себе?

• Як зрозуміти, що дія підпадає під якийсь з цих варіантів, і ти не обманюєш себе? Що це справді прояв любові?

Довгий час у мене в нотатках було записані ці питання. У терапії ми прийшли до такого: любов до себе — це здатність обрати між тим, що я хочу ЗАРАЗ і що я хочу БІЛЬШЕ. Потрібно кілька разів перечитати цю фразу, щоб усвідомити її повний сенс.

Щоразу це будуть різні дії. Взагалі, сам вид дії не важливий. Будь-то тренування чи перегляд серіалу — і то, і то, в якийсь момент може бути проявом любові і нелюбові. Важлива увага до свого стану в моменті і так само усвідомлення довгострокової перспективи та своїх цілей. Далі вже вибір, що наразі важливіше — обрати те, що хочеться прямо зараз, чи те, що тобі хочеться більше?

А це “більше” може бути як і щось, що варто зробити тут у моменті і це буде правильний вибір, від того буде краще. Або ж це “більше” насправді те, що хочеться отримати у майбутньому і задля цього від чогось потрібно відмовитись зараз. Саме тому важлива постійна увага до себе, усвідомлення справжніх бажань і дотримування своїх обіцянок.

Я відчуваю перекос у “треба” і часто це стосується long-term штук, через що я не звертаю увагу на те, що мені хочеться зараз. У мене дуже сильно проявлений внутрішній батько, і моя внутрішня дитина трішки загнана, на неї майже не звертають увагу і не дотримуються обіцянок, які їй дали. Від цього може пропадати натхнення, відчуття гри в житті, задоволення і спонтанності. А я таке дуже люблю!

Свої “хочу” найкраще відслідковувати у моменті, а не повертатись до певного списку своїх хотілок. Список є списком, не факт, що там є твоє “хочу”, яке важливо втілити тут і зараз. Час від часу я зупиняюсь і дивлюсь на свою рутину, запитую себе, що з неї непомітно пропало, що насправді давало мені багато задоволення, і як так сталось. Далі поступово повертаю ці речі у життя і мені справді стає краще.

Певні “хочу” на найближчий час я описувала у цьому дописі, а тут я розширю цю тему і поділюсь своїм планом відродження креативу та натхнення на весняний сезон.

Обрати фокус на місяць

Я вирішила брати чіткі фокуси на кожен місяць весни. Запитувати себе, чого не вистачає і будувати план, як це повернути у життя.

У березні мій фокус такий: створення простору у голові і здобуття ясності. Хочу менше загружатись чужим, контентом, тривогою, а повертатись до дій, які створюватимуть простір для свого.

На першій події березня у Free Play ми будували свої наміри на березень і прописували дії, які будуть вести нас до обраного фокусу. Насамперед важливо зрозуміти, для чого це тобі. Для чого робити ці дії, для чого виконувати певні задачі, для чого будувати план. Моя відповідь проста: чим довше я відтягую, відкладаю певні речі, тим менше у мене віри, що я це таки зроблю.

А я не хочу збільшувати gap довіри до себе. So here we are! Я спеціально створила нову гілку у спільноті, де ми можемо звітувати про наші плани, щотижневі чи щоденні. Мати підтримку і відчуття відповідальності. Дуже радію, що стільки людей підхопили цю ідею, разом легше! :))

Особисто для себе я обрала наступні дії на березень:

Щоденні дії:

• Ранкові сторінки — писати першим ділом після прокидання і одразу повертатись до того, що важливо мені vs. засмічувати голову соцмережами. У нас у Free Play також є гілка з проходження The Artist’s Way, де ми так само пишемо і виконуємо вправи з книги.

• Прогулянки на вулиці без навушників — ще один чудовий спосіб побути з собою, розвивати власні думки і генерувати ідеї.

• Тести теорії водіння — це з розряду “треба”, але реально треба))) Я досі не здала теоретичний тест, навіть не пробувала, просто забила після подорожі. Повертаюсь!

Щотижневі дії:

• Зал/спорт.

• День без планів раз на тиждень — мій улюблений день тижня. Зазвичай це неділя. Офігенний варіант почути себе, спостерігати за бажаннями в моменті і так будувати свій день. Жодних дзвінків, дедлайнів чи домовленостей!

І якщо ви хочете визначитись зі своїм фокусом на місяць, дарую вам безкоштовну презентацію з питаннями з нашої зустрічі:

Забрати презенташку

А ще більше буду рада вас бачити у спільноті, на живих зутрічах, щирих обговореннях і спільній взаємодії! Багато моментів з презентації ми уточнюємо у розмові, ви можете переглянути запис. Підписатись на Free Play 🛼🏹

Найцікавіше те, що всі дії, які я додаю у березень на регулярну основу, створюють цей простір в голові. Письмо/прогулянки/спорт. Цього достатньо, аби повернутись до себе, почути свої хотілки, скласти пазлик в голові і отримати нову ідею.

Маю теорію, що маючи всі ці речі у рутині, навіть не хочеться думскролити, забивати себе швидким контентом і тим, що не йде тобі на користь. Хочеться заряджатись від того, скільки класного ти сам можеш втілити, і втілюєш це!

Увага у зовнішній світ

Вилізти з маленького екрану і широко дивитись на те, що оточує навколо. Знову ж таки, відкласти навушники подалі і слухати пташок (до речі, у вас може так з’явитись нові хобі — скачайте собі застосунок Bird Song Identifier і будете знати, яка пташка співає у моменті).

Прогулянки дуже допомагають. Допомагає сидіти у закладі і слухати розмови, спостерігати за людьми. Ходити звичними вулицями і щоразу помічати щось нове і цікаве. Задля цього всього потрібно свій фокус уваги перевести на зовнішнє, без музики, подкастів, сповіщень. Буде можливість — взагалі вийти з дому без телефону, я таке практикувала минулої весни. Почитайте!)

Інша прикольна річ, яка цьому допомагає — чорно-білий екран у телефоні. Ось так це виглядає:

Очевидно, що це зменшує залученість. Банально ти не помічаєш червоне коло біля аватарки інших у інсті і тому дивишся менше сторіз. Не говорячи вже про рілс чи стрічку.

На контрасті помічаєш, який яскравий світ навколо. Природа, одяг, оселя. Пам’ятаю не раз траплявся мені контент, яким кольоровим світ був у дитинстві, а зараз не так. Підозроюю це тому, що у нас з’явились гаджети, де ці кольори ще яскравіші. Але вони, на жаль, фейкові.

Спробуйте експеримент з чорно-білим екраном хоча б пару днів. Для перегляду контенту від улюблених авторів чи створення свого, завжди можна вимкнути цю функцію на пару хвилин.

Якщо ви любите читати мої есе на Substack, пости в телеграмі та інформація, якою я ділюсь, є корисною — ви можете підтримати мою творчість через вільний донат 💌 Дякую!

Йти втілювати те, що запалює найбільше

У нас всіх є обов’язки, задачі, рутина. Ми точно знаємо, що варто зробити, який крок далі. У цьому всьому потоці справ так важливо звертати увагу на маленькі раптові бажання та ідеї. Щось, що просто промайнуло в голові і прозвучало в стилі “а що, якщо..?”.

Адже будь-що велике починається з такого питання. З власного інтересу, за який ти потім стаєш готовим відповідати і починаєш розвивати “а що, якщо...” до “я зроблю ось так і так”.

Деякі ідеї виношуються довго. Я так вже певний час ходжу з думками про власну поїздку для творчих і цієї весни починаю втілювати. З усіх моїх проєктів, які вже існують певний час, це щось нове і те, де я ще не була. Саме тому воно викликає найбільше захвату і бажання поскоріше спробувати. У мене вже все готово, чекаю відповідей від деяких дівчат, адже група маленька і є вирогідність, що закрию її без офіційного анонсу.

Навіть якщо так, я все одно запощу деталі подорожі на канал, щоб ви побачили це круте наповнення! <3

Запитайте себе, що ви довго хотіли і до чого ніяк не приступали? Коли востаннє звучало це “а що, якщо..?” і ви це не проігнорували?

Створювати стабільність, де це можливо

Часом я жаліюсь своїй терапевтці, що я не маю тих результатів, які хочу. Або того натхнення чи тої щоденної піднесеності. І останній раз вона мені нагадала важливу річ: на результати також впливає стабільність.

А у мене було багато невизначеності щодо місця проживання — чи не найголовніше питання у житті :) Чим більше визначеності, тим менше тривожності. Певні рамки і ліміти навпаки дають більше свободи. Вже зараз, повернувшись додому, я відчуваю, як мені стало краще, знаючи, що я тут на деякий час і маю свою фіксовану рутину. Питання переїзду все ще відкрите, але через деякі фактори, вже відчувається легше!

Так само зараз я далі працюю над тим, щоб створювати стабільність у своїх проєктах. Виводити їх на новий рівень та цікавший формат.

SALON існує вже півроку у форматі разових зустрічей. Щоразу це нова компанія, хоч часто люди повертаються і знову пересікаються. Ми зустрічались і обговорювали різні теми, читали есе, знайомились і ближче дізнавались один одного.

Але мені мало! Хочеться тіснішого зв’язку, глибшого досвіду і конекту. Це все буде можливо завдяки фіксованій групі і кільком зустрічам, за які ми зможемо класно покрити певну тему, щоразу дізнаватись один одного краще і легше комунікувати, адже знатимемо вже якийсь бекграунд співрозмовників.

Думка, яка з'явилась на першій зустрічі, може повернутись і дозріти на четвертій. З'являється відчуття спільного проєкту. Не просто серія подій, а щось, що ми разом побудуємо.

• Офлайн у Києві. Квітень і травень. Дати зустрічей будемо визначати разом! Група 6-7 людей, аби кожен мав змогу висловитись. Всього 5 зустрічей.

• Якщо ви напишете мені зараз, я вам все надішлю і ви матимете змогу долучитись першими за спецумовами <3

Деталі SALON групи

Я насправді дуже рада вносити такі зміни.

Для мене це про розвиток проєкту, його нову глибину і актуальність. На це я і орієнтуюсь — знаю, що продовжуючи робити що роблю, з часом це завжди потребуватиме змін для зросту. І саме так, крок за кроком, з маленькими поступовими змінами, будується щось класне. Щось, що також згодом стає стабільним.

Це все. Дякую за прочитання і нехай весна принесе вам кльові зміни і простір для втілення своїх бажань та ідей!

🙌🏻 Якщо вам відгукуються мої погляди і підходи, ми можемо попрацювати разом 1-1 у березні. Є 4 місця на консультація та 2 місця на місячне менторство. Можу допомогти вам із:

• Веденням телеграм-каналу, блогу на Substack, робота з інстаграмом, тредс, тікток.

• Створенням спільноти своїх людей, офлайн/онлайн події та клуби, підписки.

• Роботою з інтересами, творчими блоками, запуском своїх ідей.

Пишіть мені в телеграм і знайдемо найкращий формат для вас.

Буду дуже вдячна і рада вашій підписці на мій Susbtack, рухаємось до 600 читачів. До зустрічі! <3

Subscribe now

• скласти список друзів, яких я запрошу додому на святкування

• скласти меню їжі, аби мама приготувала

• придумати активності і розваги — обов’язково знати, що і за чим робимо

• а потім ходити днями по місту після школи у пошуках призів для переможців конкурсів! :)

Звісно, ці традиції з роками змінювались. Я дорослішала, моє оточення також змінювалось, але що завжди було зі мною — це бажання зробити цей день особливим. І насправді він завжди був таким саме завдяки зусиллям і ідеям, які докладались до цього дня.

Ми завжди можемо створити свято для себе, тож нехай цей допис буде вашим натхненням, гайдом для вашого дня!

Я розділила текст на дві частини: 1) деталі мого святкування цього року та 2) всі інші цікаві ідеї для святкування. А ще підготувала для вас Figma шаблон!

🎂 Як я святкувала свої 25:

Мій день народження взимку. Що завжди було певною проблемою для мене — не зробиш пікнік, не підеш гуляти з друзями і взагалі ніяких аутдор приколів. Все, що лишалось — святкувати вдома або в закладі. Втім, з роками спробувавши різні варіанти проведення ДН цього року я повернулась до бажання провести його саме так, як в дитинстві — вдома, з друзями і конкурсами, в теплі та затишку.

Subscribe now

• Святкування вдома. Минулого року моя сестра зібрала друзів вдома на свій день народження і так ми й розважались. Це нагадало мені вайб дитинства і я одразу ж вирішила, що зроблю щось схоже. Святкувати вдома має свої плюси:

  • менше дискомфорту для вас і гостей, ніж якби це було у закладі

  • можливість створити власну атмосферу (плейлист, декор, розваги)

  • можна відсвяткувати у новому місті — знявши квартиру для себе і друзів + у вас будуть додаткові ідеї для проведення часу у самому місті

  • більше затишку і комфорту — кожен з гостей в разі чого може піти в іншу кімнату/відпочити/відволіктись (та й загалом просто витягнути ноги і лягти на дивані посеред туси)))

  З початку року я живу у Львові, тож для мене це була ідеальна можливість покликати друзів сюди (ще й тих, хто дуже рідко кудись виїжджає), організувати їм житло і створити такий спільний досвід та спогади. Все це ми робили разом з моїм другом, у якого ДН на другий день після мого, і у якого ті ж самі друзі, що в мене :))

• Створення запрошення для гостей. Як ви зрозуміли, я дуже люблю організацію спільних досвідів (може тому я і організовую купу івентів у своїй діяльності)), тож у весь цей процес обов’язково входило запрошення! Попередньо ми з Ромою придумали програму на кожен день, орієнтовний таймінг того, що будемо робити, коли збиратись. Я взяла і задизайнила це у фігмі і вийшов ось такий файл: оверв’ю, план на 4 дні разом і правила))

  Було б круто зробити фізичні листівки-запрошення, але ми просто кинули цю pdf-ку у чатик днюх.

  

• Вішлист. У мене є улюблений сайт для вішлистів, яким користуюсь я і більшість моїх друзів — mywishlist.online. Туди я додаю те, що мені хочеться, не тільки до дня народження, але й протягом усього року. Свого роду це місце, де я просто зберігаю щось класне чи потрібне, аби не забути. Потім або купую сама, або дарують. Додайте свій вішлист у запрошення, додатково можете написати, що ви не проти сюрпризів чи інших варіантів подарунків.

  А ось кілька ідей того, що було/є у моєму вішлисті:

• Розваги.

  • Вікторина. Одна з улюблених активностей на день народження! Створити вікторину можна у будь-якому форматі з різними видами питань. Свою я поділила на три частини: multiple choice, бліц з відкритими питаннями і інтерактив з моїми дитячими фото. Це чудова активність, аби об’єднати ваших друзів, якщо вони не зовсім близько знайомі між собою.

    Figma шаблон 🎁

    • Розділіть їх на дві команди, попередньо подумавши, кого в яку команду поставити, аби це відчувалось рівноцінно.

    • Далі за кожну правильну відповідь давайте бали. Виграє команда, яка набрала більше :)

    • Третю частину з фото я зробила індивідуальною (і заборонила сестрі брати участь, бо вона всі ті фото бачила))). І тут можна зробити двох переможців: той, хто був найближче до правильних варіантів, і той, хто був найдотепнішим!

    

    

    

  • Бінго. Побачила ідею на просторах пінтересту і забрала собі, видозмінивши самі завдання і створивши своє власне. Бінго буде офігенною опцією трішки розворушитись, дати гостям можливість ближче дізнатись один про одного, а потім разом поділитись усіма відповідями!

Я додала три ряди завдань “знайди гостя, який…”, де друзям потрібно було шукати когось, хто підпадає під категорію. Вони багато спілкувались, перепитували все один в одного, це було фан!!!

Останній ряд я зробила саме із практичними діями, по типу зробити селфі зі мною чи намалювати мене :) Власне, ось малюнки, які я отримала))

Figma шаблон 🎁

• Подарунки для гостей. Це той пункт, який я, на жаль, не втілила через брак часу. Гості отримали солодощі за виграш в активностях, але також я дуууже хотіла зробити ось такі окремі подарунки! Туди можна вкласти лист подяки особисто написаний для кожного і щось невеличке і приємне (маски для обличчя/мініпазли/попкорн).

  

• Декор. Тут база: кульки різного типу, стаканчики, святковий посуд. Цифри, конфетті, стрічки, свічки, гірлянди, диско шар — але у нас цього всього не було. Справді вистачило кульок, які і так лопались посеред ночі)) Замовляли їх на цьому сайті.

  ---

🎂 Birthday Pack: Figma шаблони креативів для твого свята

Сиділа, писала це все і подумала: чому б не поділитись з вами уже готовими шаблонами?

Наші я створювала досить швидко без якоїсь майбутньої цілі, тож у моїх файлах використані елементи з пінтересту. Продавати я це не можу, тож пішло кілька днів на те, аби створити для вас все-все з нуля своїми ручками без порушення прав інших авторів! <3

Шаблон у Figma, куди входять дизайни запрошення, вікторини та гри бінго.

А також відео інструкція від мене, як усім користуватись.

Ви зможете відредагувати усе під себе і створити власні цікаві креативи до вашого дня народження! Також я додаю файл своєї повної вікторини, якщо вам потрібні ідеї для запитань.

Придбати можна за цим посиланням 🎈 (клікабельно).

Що ви отримаєте:

☆ шаблон запрошення друзів на ДН: overview, складена програма, правила

☆ вікторина про тебе — фанова активність, наскільки добре тебе знають твої друзі. spoiler: провокує командний дух і трошки суперництва між командами!

☆ бінго — гра, яка 100% зблизить твоїх гостей між собою

☆ відеоінструкція на YouTube — покрокове відео, як налаштувати шаблони під себе

• усі мої повні оригінальні креативи для натхнення

Підійде усім, навіть якщо ви ніколи не користувались фігмою, я все розповідаю в інструкції. Всі матеріали прийдуть вам на пошту!

Figma шаблон 🎁

🪄 Більше ідей:

А тут я додам додаткові цікаві варіанти проведення дня народження. Те, що я робила минулих років або ж ідеї, які я зберігала собі на майбутнє:

• Соло похід у кав'ярню зранку. Чудовий спосіб побути наодинці і відрефлексувати ваш минулий рік. Так само помріяти про новий. Візьміть з собою блокнот, замовте шматочок торта і задуйте свічку!

• Написати собі лист на рік вперед. Я пишу собі такий лист у грудні, але можна перенести цю традицію на свій особистий новий рік. Напишіть, покладіть у конверт та заховайте у безпечне місце. Через рік поверніться до листа і знову напишіть новий! Раджу робити це саме у фізичному варіанті

• Зробити собі фотосесію. Багато хто любить фільмувати себе щороку завдяки фотосесіям. До цього треба підготуватись і знайти фотографа, студію зарання. Можна зробити фотосесію як у самий день народження, так і десь за два тижні до нього, якщо бажаєте отримати готові фото вже на своє свято :)

• Святкування за сніданком. Не соло, а саме з друзями, близькими. Ми звикли робити святкування вечері, але за сніданком чи обідом є також свій шарм!

• Похід в салон. Також можна організувати соло або ж з кимось! Звучить як офігенне проведення часу з подружками, ви можете їм подарувати укладку, мейк або наприклад масаж. Піти в спа разом чи баню :)

• Домашнє кафе. Останніми роками це була популярно. Будь-то просто так чи на день народження. Зробіть зі свого дому кав’ярню, організуйте меню, дизайн, закупіться (чи приготуйте) десертами, випічкою, ну і звісно потрібен вмілий бариста, але це вже на ваш розсуд :)

• Більярд. Туди ми пішли на ДН мого друга і це було так класно! Усі ми були вперше, але усі отримали задоволення, я дуже раджу спробувати!

• Вечеря в саду. Варіант для тих, хто має ДН у теплий період. Організувати вечерю десь на подвір’ї у приватному будинку, засервірувати стіл та позвати найближчих.

  Figma шаблон 🎁

Ваш день може бути особливим, якщо ви його таким зробите або висловите це бажання своїм близьким. Життя варто святкувати, сподіваюсь цей допис вам також у цьому якимсь чином допоможе.

Здається, це все! Завершую цей допис спогадами з минулих років <3

Subscribe now

Share LILA

Хто хоче розібратись у деталях Сабстеку і використовувати плафторму для своїх цілей, буду рада з вами почати цей шлях і поділитись усім, що знаю!

Долучитись до групи!

Для кого:

• для всіх, хто хоче почати писати — досвід не потрібен, потрібне лише бажання

• для спеціалістів, які хочуть зайти на платформу та цим підсилити свою присутність у соцмережах

• для тих, хто потребує творчості та роботи з власними думками

  ---

Чим будемо займатись:

• 11.02 — Знайомство з платформою. Лекція від мене про роботу платформи Substack, що де знаходиться, можливості платформи, приклади різних авторів, як вони організували свою роботу і як це можете зробити ви. + в другій частині одразу пробуємо налаштувати ваші профілі і блоги.

• 18.02 — Пошук ваших тем. Брейншторм і генерація ідея та тем для кожної з вас, про що можна писати та як подавати інформацію. Разом допоможемо один одному знайти цікаві теми та формати. Якщо ви не готові розкривати свою особистість — можна почати роботу на платформі анонімно. Тут ви вже прийдете на зустріч із питаннями і запитами, бо спробуєте те, що я дам на 1 лекції.

• 25.02 — Спільне письмо. Письмова сесія на 1,5 години + обговорення. Для відчуття відповідальності і звітності перед собою та іншими. А також почути фідбек!

• Підтримка між зустрічами. Закритий телеграм-чат, де ми обмінюватимемось досвідом, підтримуватимемо одне одного і я даватиму зворотній зв’язок на ваші перші публікації.

+ щоденна комунікація у чаті, записи зустрічей, всі матеріали у вас лишаються.

Зустрічі проводяться онлайн в Zoom у вечірній час. Місця обмежені, аби я кожному змогла надати увагу.

Вартість: 44€ за три тижні роботи разом.

➡ Оплата за лінком і далі вас переведе у нас тг-чат.

Результат, який ти отримаєш після групи:

• створений і оформлений власний блог на Substack

• розуміння, як працює платформа (технічно і не тільки) та як її можна використовувати собі на користь, будь-то у власних творчих інтересах чи професійних

• написані і опубліковані перші дописи

Якщо у вас є питання щодо нашої роботи, будь ласка, напишіть мені в телеграм за цим посиланням і я вам радо допоможу!

Я веду свій Substack більше року, експериментую з форматами і вірю, що newsletter контент скоро буде ставати популярнішим в Україні. А найголовніше — вірю, що кожен має свою унікальну історію, якою варто ділитися, і що письмо — одна з найкращих звичок, яку можна мати.

До зустрічі, автори 🩷🏹

Забрати місце в групі

Колись треба буде почати з нуля.

Із однієї сфери перейти в іншу. Після довгострокових стосунків вчитись будувати нові. Почати кар’єру, де перші місяці ви будете повним новачком.

У такі моменти завжди є temptation paths — старі знайомі шляхи, у які легше повернутись, ніж прокладати нову дорогу. У моменті вони відчуваються дуже теплими, приємними, але це свого роду пастка. Життя — це постійний цикл смерть-народження-смерть. Це не точка А, де погано, і кінцева точка В, де все чудово. Не пряма лінія. І починати з нуля треба буде протягом усього життя в різних його сферах.

Я часто пишу про те, аби йти за інтересом і цікавістю, у сторону бажаного, у нове. Що б ви хотіли зробити? Почати Ютуб, піти на акторські курси, написати книжку?

Subscribe now

Головний секрет нової реальності дуже простий — вам треба зробити ОДИН крок зараз. Не думайте про повну картинку і ідеальний план — після першого кроку все може повернутись в іншу сторону. Для чого витрачати всю енергію на чіткий план і ще й ніколи до нього не приступити?

У цьому процесі дуже важлива довіра. Любов до себе, яка перетворюється у довіру до своїх дій, що все буде окей. А довіра до себе — це скіл. Вона не з’являється з нічого.

З кожним невеликим кроком довіра кріпшає. Будується внутрішня опора.

Як ви довіряєте людям, які дотримуються своїх слів, так само ви вчитесь довіряти собі. Тілу і психіці потрібно підтвердження. Від дій, які ви собі пообіцяли і виконали. Опору не побудувати нічого не роблячи і не побудувати з теорії, з прочитаних книжок, лише з розмов з терапевтом. Теорія не змінить те, як тіло почувається щодо певних дій, які емоції воно асоціює з ними допоки ви не повзаємодієте з цим в реальності. Лишається лише йти за своїм, зі страхом, сумнівами, часом проти того, що більшість звикла вважати нормальним.

Коли я щось хочу у мене в голові нема думки “не вийде”. Це не “якщо” воно вийде, а “коли” я це зроблю. Ця віра — це напрацьована навичка. Її можуть мати усі, але її не побудуєш візуалізаціями, лише діями, маленькими і великими.

Щось потрібно відпустити.

Аби бажане і омріяне прийшло у життя, треба вчитись приймати, що щось з теперішнього піде. По-іншому неможливо, бо не все з наявного моменту може піти з вами у омріяне майбутнє.

Що ви маєте зараз, що хотіли рік назад?
Що, що було з вами рік назад, пішло з вашого життя?

Якщо я хочу розвивати свою справу, займатись тим, куди веде інтерес, будувати власну систему роботи — в один момент я маю піти з роботи, яка займає мій час.

Або ж, це буде не так очевидно, як от, можна хотіти жити в горах, але щоб ця можливість до вас прийшла, треба буде пройти через розлучення чи вимушений переїзд чи інші життєві зміни.

Цього не передбачиш, але у такому випадку, щоб дійти до омріяного, увага має бути не так на конкретній речі, яку я бажаю і яку так сильно хочу (вона прийде), а на речах, до яких я прив’язалась і не можу відпустити. І вчитись відпускати.

Страх є, бо прив’язуємось до визначень “хороше” і “погане”. І справді будь-які ситуації лишатимуть свій слід, проте, якщо підходити до них з прийняттям і бачити їх як нейтральні, іллюзія страху розсіюється — нічого не втрачається і нічого не здобувається. Слова втрата і надбання вже самі по собі визначають ситуацію, як хорошу чи погану.

Але, знову ж таки, якщо “погана” ситуація/період в житті приводить до “хороших” речей, то чи погана вона?

Подякувати донатом

You have to give a fuck first.

Ще є одна важлива річ, коли починаєш іти у бажане, створювати власне, будувати для себе омріяну діяльність — you have to give a fuck first.

Робити улюблені речі, перш за все, для себе. Не для похвали, швидких результатів чи чужої валідації. Очікувати це все нормально, бо це наслідок нашої потреби бути прийнятим у соціумі. Жадати цього не соромно, але це знак, що у цьому аспекті вашого життя існує invaldation — нема достатньої впевненості щодо власної гідності в тому аспекті. Чужа валідація, зокрема не від важливих вам людей — як швидкий спосіб компенсувати це відчуття, але воно глибше і не лікується чужими словами.

Коли ви вже знаєте свою цінність, що ви enough, знаєте це глибоко всередині, додаткове підтвердження зі сторони не приносить того великого додаткового задоволення.

Повертатись до самого себе, першочергово створювати, що цікаво тобі, досліджувати, що ти хочеш. Робити це щиро, глибоко, бути untamed. Спочатку ти надаєш своїм ідеям і творінням значимості, а лише потім це зможуть помітити інші.

У першу чергу ти сам працюєш над найменшими деталями, бо це важливо для тебе, а не тому, що ти очікуєш певну реакцію. Не керуєшся тим, що хочуть інші, чи що зайде і завіруситься, бо в такому випадку це не спрацює на довгострокову перспективу і знову почнеться все по колу.

Наслідок надмірної залежності від схвалення від чужих людей — відсутність почуття власного Я, власної гідності. Якщо керуватись своїм щирим інтересом, вкладати душу і мати терпіння — в один момент прийде усе, що ти хотів і навіть більше. Це прийде на твою автентичність, на твою щирість і вразливість.

Можна досягти успіху в роботі, не отримуючи постійних нагород. Можна відчувати себе впевнено без постійних компліментів.

У диджитал — заходити на платформу і одразу створювати одразу класно, так, як тобі хочеться. Пізніше у момент, коли людина зацікавиться тобою і зайде на твій акаунт — у тебе там свій всесвіт, у який ти її запрошуєш. Бо до свого творіння ти підходиш одразу з увагою і вкладаєш туди максимум. Твоя творчість і присутність онлайн має бути природнім продовженням тебе справжнього. Бо тобі цікаво і тобі це важливо.

Передзапис у Творчий Кемп.

Бажайте більшого.

Хотіти більше і кращого не робить вас поганою людиною. Хотіти нових досвідів, якісних речей, смачної їжі, гарного одягу, заробітку, подорожей. Безпеки, спокою, задоволення.

Нікому не вигідно з того, що ви будете лишатись маленьким.

Якщо ви створюєте, потрібно ІЗ чогось створювати. Насичувати себе, наповнювати. Тож виходить формула:

дозволяти хотіти кращого і не зменшуватись → брати багато → наповнювати себе → з моменту, коли трапляється overflow, де ви себе наповнили максимально, творити і віддавати іншим.

Виходить найбільш щира та справжня віддача. Із нутра і серця. Саме тому нікому не вигідно лишатись маленьким. Ні вам, ні людям, які потім повзаємодіють з вами. Погоджуватись на менше = створити для себе клітку і не виходити, не мати з чого брати і куди віддавати.

Подумайте про своїх улюбленим творців, тих, за ким ви слідкуєте і ким надихаєтесь. А якби ці усі люди не дозволяли собі виходити на нову територію? Творити і ділитись з іншими? Що, якби вони лишились маленькими і «хорошими»? Якби усі лишались там, де їм сказали бути і не задумувались, що можна мати більше і краще?

Ми так перестанемо створювати взагалі. А цього допускати не треба 🌟

Не чекайте дозволу від когось.

Бути дорослим — це давати дозвіл самому собі робити те, що хочеться.

У більшості випадків ми знаємо, що хочемо, куди варто рухатись, і навіть з чого почати, але ми чекаємо дозволу. Нам потрібна ще одна порада, ще один відгук зі сторони, ще один дозвіл — так, це має сенс, створюй. Це окей. Ми всі були дітьми і питались дозволу, чекали схвалення від батьківських фігур.

Чи ловили ви себе на тому, що дивувались, що людям справді корисно і цікаво те, що ви даєте, що це їм допомагає? Кожна позитивна фраза у вашу сторону відчувається як вау, це помітили, тобто, я справді можу це робити?

Тут приходить визнання, що так, можете. Але це дивне відчуття від того, що ви самі собі ще дозвіл не дали, тому зовнішній відгук відчувається як сюрприз.

Визнання ваших творінь — це чудово. Але це точно не те, чим варто керуватись, лише чужою валідацією. Не та причина, чому варто іти і починати, бо хтось сказав, що це окей.

Що, якщо ви можете вже почати робити бажане, бо це бажання у ВАС зʼявилось? Нам потрібен дозвіл лише від самих себе.

Подякувати донатом

У мене все буде.

Я не приховую щирі бажання, навіть якщо вони ще не здійснені, бо всередині маю відчуття, що воно все буде. Ну от я маю це вже: всі мої бажання, плани. Воно все існує і є моїм. Я ділилась, що це одне з переконань, яке добре рухає мене по життю — я не думаю чи вийде чи ні, я знаю, що вийде.

Я знаю, що це я зроблю, стоїть лише питання часу. Між мною і моїм бажанням — лише простір і час. Як це наблизити?

Побачити, де я собі у цьому відмовляю. Не питати «коли це вже станеться?», а переносити фокус на «чому я не даю цьому статись?». Ми самі відторгаємо, свідомо чи ні, власні можлвості. Чим далі, тим важче вони стають для досягнення. Усі саботажі і відкладання, глибші переконання, про які я ще не знаю, збільшують цей gap між мною і бажанням, збільшують простір і час. У деяких випадках, якби я діяла одразу за імпульсом і не давала б собі забагато думати — це вже давно було б моїм. У деяких треба глибша робота.

Мені не страшно писати про мрії і плани, навіть якщо я свідомо їх зміню, або щось не вийде. Я просто живу життя і його документую.

Але якщо я прямо ділюсь і заявляю про те, що я хочу, вирогідність того, що моє бажання здійсниться швидше — вища, адже його може побачити той, хто може мені в цьому допомогти. Заявляйте.

Subscribe now

Share

Чую це від багатьох, хто приходить на консалти та і сама з цим стикаюсь. Колись я мала намір зменшити своє споживання з онлайну — хоча я і беру багато користі, читаю, дивлюсь і потім застосовую вивчене на практиці, в мене в один момент стався перекос — іноді ти береш занадто багато з цифрового світу, навіть маючи благі наміри.

Брати з цифрового світу не є погано. Але це все — досвід інших людей, їхні знання, поради, черговий лайфхак — не ваше життя.

Я не можу навчитись чомусь без безпосередньої взаємодії зі світом. Користь від інших — класно, але не тоді, коли це перейнятий чужий досвід без власного доторку до прожитих ситуацій. Іноді варто йти і вчитись самому.

Вчитись самому — це про найпростіші дії у реальному житті: почати розмову з бариста, зробити комплімент незнайомій людині, піти до природи і відчути, як дихає твоє тіло, поспостерігати за циклами природи, сходити на вечірку — кожна з цих дій може запустити думки, які приведуть вас до власних усвідомлень, замість того, аби споживати черговий подкаст/відео/текст.

Навіть найменша взаємодія у реальному світі може запустити гарні внутрішні процеси. Мабуть, саме тому багато хто тікає в онлайн, бо справжній світ — це часто не легко. Це комунікація віч-на-віч, це про вміння витримувати, приймати, відстоювати. Вирішення проблем, задач, конфліктів. Висловлювати свої думки вголос, відчувати іншу людину, зчитувати її настрій, стан.

Це все вимагає уваги та сил. Але тільки через такий досвід відбувається найбільший зріст, який не замінить диджитал контент.

Що варто робити — йти в реальність і спостерігати. Далі повертатись у онлайн, у свій блог, і не з відчуття «треба щось запостити», а з щирого бажання поділитись свіжими думками. Задокументувати, зафіксувати.

Контент, який створений штучно чи з тиском, не працює. Його відчувають і його неприємно створювати.

Якщо у вас є відчуття «треба», відпустіть, дайте собі дозвіл пару днів взагалі не думати і не включатись в онлайн присутність. Контент може так і не продукуватись, але ваш мозок далі намагається його згенерувати, ви витрачаєте на це енергію і час і цим же чином вам важко придумати щось нове.

Якщо ви собі внутрішньо дозволите не робити нічого кілька днів, бажання чимось поділитись прийде раніше, ніж ви очікуєте. Мені зазвичай вистачає 2-3 дні повністю відключитись від онлайну і тиску щось постити і потім приходить інтерес, хоча я часто попередньо думаю треба мінімум тиждень. Кілька день відпустити усі плани та обовʼязки і тоді прийде бажання.

Це буде щире бажання, викликане справжніми подіями поза екраном телефону. Прожитий день у фізичному світі набагато цінніший за черговий подкаст/книгу/пораду чужої людини. Найменші взаємодії на власному досвіді дають багато можливостей.

Мій підхід до онлайну простий, і я часто повторюю це людям, з якими працюю: онлайн — це продовження офлайну. Вам не потрібно нічого вигадувати з нуля — достатньо навчитись перекладати своє життя в іншу форму, у диджитал світ.

Але все починається з реальності навколо нас. Дайте собі відчути життя, проживати емоції і трансформуйте враження у власну творчість.

Подякувати за користь

Subscribe now

Про цей період — коли ти ще не готовий зізнатись комусь, що взявся за щось нове — мало хто розповідає, а в ньому відбувається чи не найважливіше:

• робота з власними сумнівами

• постійні коливання від «хто я такий, щоб це робити» до «це потрібно світові»

• вмовляння себе і намагання переключити свій мозок на думки, що будуть тебе просувати — ті, де віра і сміливість сильніші від «небезпеки», від якої мозок нас намагається зберегти.

Я працювала з цим досить часто протягом усього року, і попри всі «ні», за якими стояв страх, не відпускала свої бажання та ідеї. Ось, що мені допомогло:

Прокурор vs. Адвокат.

Часта ситуація на початку шляху — це вічне життя коливання робити чи не робити. І зазвичай ми схильні знайти купу причин, чому за нове братись не варто. Тоді задача постає в тому, аби переконати ту іншу свою частину в тому, що ти можеш починати задумане і в цьому є сенс.

Ви можете зробити таку вправу письмово. Взяти лист паперу і зліва виписати усі аргументи, чому не треба братись за ідею. Далі — задача на кожен аргумент написати контраргумент, а чому треба. Якщо вам важко, ви можете звернутись за контраргументами до своїх друзів і близьких, але впевнена, що і самі знайдете. Все таки у вас виникло бажання щось зробити і, на мою думку, у більшості випадків цієї причини — бажання — більш, ніж достатньо!

З часом цю вправу можна робити подумки, і з кожним разом контраргумент зʼявлятиметься швидше і змінюватиме в голові ту початкову непросуваючу думку.

Не чекати дозволу і займати місце.

Найбільш liberating річ дорослого життя — ти ні в кого не маєш просити дозволу. Втім, вона і найбільш intimidating, лякаюча — бо, якщо ти щось починаєш робити, за це відповідальний лише ти.

Страшно починати, бо ніхто не просив. Ніхто не просить написати книжку, запостити ютуб відео, почати писати музику, започаткувати компанію — рухатись туди, куди тобі цікаво. Проте саме ці дії формують культуру і саме ця цікавість веде до великих інновацій. Це двигун прогресу.

Тебе ніхто не просить і ти не чекаєш дозволу, ти просто дієш з власного бажання і займаєш місце у просторі, у цьому світі.

Що найкраще може статися, якщо я більше ділитимусь своїми ідеями/роботою?

Прекрасне питання, до якого завжди раджу звертатись у момент сумніву. Колись ми його розбирали на одній із зустрічей у спільноті Free Play. Одна з учасниць займається вʼязанням і я з нею поділилась баченням зі свої сторони, бо в мене є вʼязана міні сумочка.

Моя улюблена сумочка на світі, красивого яскравого рожевого кольору, яка одразу робить аутфіт цікавим. Сумочка, про яку всі питають і якій щоразу роблять компліменти, на яку я купила смішний пухнастий брелок, сумочка, яку ніколи нікому не віддамю. Ось, що трапляється, коли людина вирішує продати свій товар, а інша купує :)

І таких прикладів я можу навести купу: як я люблю повертатись до старих постів різних людей, передивляюсь хайлайти в інсті тих, хто колись наважився запостити фото і зберегти її в профілі, як відкриваю шафу і там висить мій білий пуховик — єдина причина чекати зиму, я так його люблю!!! Ви у своєму житті теж таких багато речей знайдете.

Вміти дивитись на те, що хочеш створити, поза власний досвід. Розширяти це до життів інших людей та до впливу, який створюєш. Не забирати у інших можливості повзаємодіяти з твоїм творінням.

Я не хочу, аби в мене забирали мою рожеву сумочку!

Subscribe now

Відійти від бачення ідеї як фінальної.

Що б ви не зробили, навіть у «ідеальному» та найбільш ефективному вигляді ця ідея рано чи пізно стане застарілою та нецікавою. Здавалось би, класно придумав, отримав відгук, можеш розслабитись, все буде працювати. Well, no…

Все рухається, правила гри змінюються, і, що я в певний час зрозуміла, ти ніколи в цьому житті не зможеш щось зробити, видихнути і на 100% впевнитись, що ця річ буде працювати так до кінця життя. Варто вміти адаптовуватися і йти в ногу з часом.

Втім, навіть якщо те, що ти робиш зараз, стане нецікавим через півроку (для тебе ж самого теж), ця втілена ідея служитиме тобі точкою А, з певним досвідом і знаннями, від якої потім можна рухатись далі. Ці знання зменшують рівень фрустрації, коли станеться той момент усвідомлення, що твій геніальний план уже не працює.

Експериментуйте без страху “не довести до кінця”.

Найшвидший спосіб дійти до бажаного — пряма лінія. Спробуйте, і якщо зрозумієте, що це не воно, ви швидко позбудетесь ілюзії і зможете піти далі.

За останні кілька років я спробувала різні напрямки: викладала англійську і створювала проєкти в освіті, перейшла у маркетинг і працювала з брендами, подавалася на бортпровідника, а зараз пишу, веду блог і створюю івенти та простір для дослідження себе. Мені приносило радість усе, що я робила. В кожній точці мені було добре, але до певного часу.

Раніше я вважала це своїм недоліком — не можу сидіти на місці довго, лишаю ситуації, що не подобаються, хоча може треба було б довше побути. Але саме ця риса допомогла мені швидко знайти те, що справді моє. Я з кожним разом краще прослідковую, що моє. Йду звідти, де щось не відгукується і приймаю всередині рішення моментально, змінюю локації, і це насичує мене новими досвідами. Як і в усьому, треба баланс, десь ця моя риса справді є недоліком, але найчастіше завдяки їй я роблю певні дії і це саме те, що в мені помічають люди і захоплюються цим.

Ваша “слабкість” може бути силою. Використовуйте свої сильні сторони і знайдіть свою особисту силу у слабкій стороні. Із цими знаннями рухайтесь якомога швидше.

Подяка донатом авторці

Subscribe now

Якщо вам відгукуються мій підхід та погляди, давайте працювати разом:

• 1-1 консультації / місячне менторство. Ми можемо попрацювати над запуском вашого блогу, генерацією ідей для заробітку, будуванням послуг, залученням нової аудиторії і клієнтів, веденням соцмереж і нюансами кожної з платформи. Так само я можу допомогти вам повернутись у творчість: дослідити ваш креативний цикл, розібратись з інтересами і що вам цікаво, знайти спосіб повернути жагу до створення. Пишіть.

• Free Play Community — у листопаді маємо ще дві онлайн події: guided-джорналінг: end-of-the-year burnout та письмово-розмовна сесія: Ins & Outs на зимовий сезон. Долучитись за посиланням.

• Read, journal, act — 20 топ статей + 48 питань для саморефлексії — це інтерактивний 23-сторінковий журнал для глибокої саморефлексії через читання чужих історій і пізнання своєї власної. Структурована подорож до вашої автентичності через 4 тематичні блоки з кураторськими статтями на Substack та моїми авторськими питаннями для джорналінгу. Кожна стаття підібрана так, щоб “поворухнути щось всередині”, запустити механізм усвідомлення та змін 🩷

• Мій основний телеграм-канал LILA з щоденними публікаціями.

1. Breadcrumbs — крихти. Що я після себе лишаю?

На початку менторства я усім даю почитати 2 улюблені есе — матеріали, які допомагають віднайти нові погляди щодо створення речей онлайн. Це для того, аби побачити глобальнішу картинку, для чого нам ділитись, і як це може виглядати. Breadcrums — крихти. Кожна наша публікація, взаємодія, коментар — це все крихти, які ми лишаємо. І робимо це щоденно.

Що, якщо підійти більш свідомо — що б ви хотіли лишити після себе? Чим би хотіли запам’ятатись? Ці питання копають глибше. А чи взагалі ви тим займаєтесь?

Для мене інтернет — це вже інтегрована частина нашого життя. Дуже часто ми проводимо більше часу онлайн, ніж офлайн, so let’s make it worth it.

Якби хтось шукав вас в онлайні, що б вони знайшли? Чи це те, що ви хочете, аби інші побачили?

Які «breadcrums» ви хотіли б залишити в інтернеті, що відображають ваші справжні інтереси, таланти і вашу глибину?

2. Legacy mindset.

Довгострокова перспектива звільняє від очікувань, від бажання швидких результатів. І, звісно, це можна, і навіть треба комбінувати з речима, які дають результат зараз. Legacy mindset — це про big picture і вміння побачити свою значимість там.

Думайте про свою онлайн присутність як архівний проєкт. Ви не просто ділитесь, а документуєте розвиток себе та своїх творінь. Це може бути дуже корисно для людей, які вас знайдуть пізніше, і які тільки починають зараз. Кожна платформа — не просто для показу, але й потенційна ком’юніті, можливості для колаборацій і знайомств.

Digital legacy вона про автентичність, про те, якими ви є в реальному житті. Ділитись історіями, труднощами, зростом, і робити це можна стратегічно.

Ваша онлайн присутність може стати подарунком для майбутніх творців.

Subscribe now

3. Потрібно визначитись над чим ви будете паритись, а на що будете забивати.

Це справді полегшує процес і дозволяє відпустити ту вимогу бути ідеальним у всьому. Коли працюєш з контентом, будь-то відео/фото/тексти, завжди звертаєш увагу на те, як це роблять інші. І ти забираєш собі речі, які подобаються, Помічаєш, що б зробив по іншому — і ось виходить твоя власна картинка того, як би ти хотів транслювати свою діяльність в інтернеті.

Знову ж таки, важливим пунктом також є речі, на які ти свідомо забʼєш і дозволиш собі бути не найкращим там. Визначте для себе, що буде важливим і куди ви готові вкладати увагу, час і гроші? Чи це естетика, монтаж, кількість переглядів, глибина сказаного?

На чому тримати фокус будете? А на що свідомо забʼєте?

Це буквально може бути вправа, над якою треба посидіти, проаналізувати і визначитись для себе! Я у своєму випадку не парюсь про якість картинки, high-level монтаж відео чи естетику і дрібниці, хоч і це виходить досить гарно, бо роблю це дуже довго. Ці речі не так викликають у мене інтерес, а що ще цікаво — ці пункти також НЕ визначають чи чужий блог приверне мою увагу.

Багато моїх улюблених авторів не надають значення картинці, але вони збирають людей біля себе саме через суть того, про що вони пишуть чи розповідають.

Визначивши в чому ви будете «поганими», ви звільняєте себе від порівняння. Я звертаю увагу на крутий естетичний контент чи креативний монтаж, я насправді обожнюю таке і щиро захоплююсь такими скілами, але водночас в мене нема відчуття, що я маю йти вчитись робити так само, чи навіть краще.

Можна свідомо обрати, де робити неідеально, але так само добре знати, які ваші сильні сторони.

4. Do the next weird thing.

Ми усі дивні і водночас ми усі нормальні. Те, що є дивним для однієї людини, є нормою для іншої. Ви вже крінжовий, і ви вже дивний, але наявна ситуація стала безпечною для вас, тіло та психіка адаптувались, тому ви цього не помічаєте. Але люди, для яких ви являєтесь дивними, нікуди не зникли.

Зробити наступну “дивну” річ — це показати себе справжнього.

А лише на вас справжнього підтягнуться ваші люди. Для чого робити певну картинку і цим же збирати людей, які насправді ніяк вам не зрезонують? Це забирає ваші сили і час. Настане момент, коли ваша щира сторона проявиться — тут же, ви станете дивним для аудиторії, яка прийшла на вашу фейкову картинку і втратите усіх. Чи не легше почати одразу збирати “своїх” у такому випадку?

5. Якщо ти це сказав певним чином в голові, напиши так у блозі.

Іноді нам хочеться все відредагувати, підлаштувати під якісь норми, зробити так, як це роблять інші, але не завжди це добре. Відгукнулась ця думка з одного відео, де автор казав, про фразу, яка промайнула у нього при переписці з кимось, і спочатку він написав зовсім інше.

А потім подумав, чому ми не пишемо/кажемо те, що у нас звучить в голові?

Бо боїмось бути не прийнятими. Це знову ж таки про справжність. І про унікальність.

Лише у вас виходить думати так, як ви думаєте. У вас є унікальний голос, унікальне бачення, яке і зробить вас впізнаваним. Писати простими словами, писати з жартами, емоційно — треба, бо ви такими є в житті. Це дуже легко зчитується аудиторією, ваша щирість і наміри.

Контент — це не те, що вам потрібно створювати з нуля. Це те, як ви живете і навчились це транслювати.

Якщо вам було корисно і ви хочете підтримати те, що я пишу і створюю, тут є кнопка для разових донатів 💌

Ви також можете мене підтримати підписавшись на цей блог у Substack, залишивши коментар чи поділившись моїми есе з кимось, кому може бути цікаво! Це також буде розвивати наш український сабстек простір 🤞🏻

Subscribe now

Також я маю місця на 2 консультації та 1 менторство на листопад, пишіть для деталей у телеграм — https://t.me/rtliliia

• 1-1 робота зі мною: Разова консультація, якщо:

  • у вас немає ідей, але є відчуття “я хочу щось створити”.

  • є ідея, але ви не розумієте, як втілити її у конкретну форму.

  • не знаєте, які формати найкраще спрацюють саме для вашого проєкту

  • потрібен погляд збоку та чіткий план дій.

  • хочете розібратись з тим, як працює кожна соцмережа та знати її особливості + підібрати те комбо платформ, що найкраще спрацює для вашої цілі.

🌟 Знайдемо формат, який резонує саме з вами, і ваша ідея нарешті знайде своє втілення.

• 1-1 місячне менторство для вас, якщо:

  • ви у точці А: є цілі, бажання, навіть план, але немає жодних дій.

  • є прокрастинація, втрата часу, брак відповідальності перед собою. Ви не можете рухатись самостійно і хочете звітності перед кимось, щоб нарешті бути включеним у процес.

  • хочеться побачити фактичний результат і зроблені дії. Це неможливо не зробити за місяць роботи разом 🤝🏻

⚡️ Закриємо розрив між “хочу” і “роблю” завдяки діям. Саме вони будують опору на майбутнє, з якої ви можете продовжувати працювати самостійно і доводити справи до кінця.

Запис через телеграм.

Subscribe now

Subscribe now

Чим будемо займатись:

• Знайомство з платформою. Я поділюсь тим, що знаю про Substack, ви дізнаєтесь, як платформа працює зсередини і які можливості вона відкриває, як для читача, так і автора. У формі подкастів, текстів та розмовах на наших письмових сесіях.

• Пошук ваших тем. Разом у групі ми нагенеруємо вам ідеї, про що писати і як Substack може підсилити саме вашу діяльність. Якщо ви не готові розкривати свою особистість — можна почати роботу на платформі анонімно.

• Спільне письмо. Щотижневі онлайн-сесії (всього 3 зустрічі за три тижні), де ми писатимемо разом. Це допоможе напрацювати звичку та зберігати регулярність. День і час обиратимемо разом, щоб усім було зручно. Кожна сесія триватиме 1,5-2 години.

• Письмо як інструмент. Дослідимо письмо не просто як спосіб комунікації, а як інструмент дослідження себе, своїх думок і ідей.

• Підтримка між зустрічами. Закритий телеграм-чат, де ми обмінюватимемось досвідом, підтримуватимемо одне одного і я даватиму зворотній зв’язок на ваші перші публікації.

  ---

Деталі та запис.

Коли: старт з понеділка, 10 листопада, працюємо разом до 1 грудня (21 день, кажуть, то ідеально для нових звичок)))).

Для кого:

• для всіх, хто хоче почати писати — досвід не потрібен, потрібне лише бажання

• для спеціалістів, які хочуть зайти на платформу та цим підсилити свою присутність у соцмережах

• для тих, хто потребує творчості та роботи з власними думками

Вартість: 1600 грн за три тижні роботи разом (це тестова група, тому зараз це найнижча ціна). Місця обмежені, аби я кожному змогла надати увагу.

Запис відкритий до 9-го листопада включно. Пишіть мені особисто за цією кнопкою в телеграмі, обговоримо ваші питання і я відповім на всі запитання:

долучитись!

Якщо ви давно думаєте почати, але чекаєте на ідеальний момент — це ваш знак писати свою нову історію ще цього року🤞🏻

Я веду свій Substack рік, експериментую з форматами і вірю, що формат newsletter зовсім скоро буде ставати популярним в Україні. А найголовніше — я вірю, що кожен має свою унікальну історію, якою варто ділитися, і що письмо — одна з найкращих звичок, які можна мати.

P.S. Якщо сумніваєтесь чи це для вас — пишіть, поговоримо ♥️

UPD: всі місця забрали, слідкуйте за новими наборами

Перше, що мені допомогло, це усвідомлення того, що я прямо зараз вже є для когось крінжом (я дуже не люблю це слово, але тут буду його використовувати, аби було зрозуміло). І справа не у нових починаннях, а у тому, як це сприймає наш мозок та нервова система. А сприймають вони це як небезпеку.

Тож, будучи в точці, де я зараз — щаслива, задоволена, займаюсь, тим що хочу — не відміняє того, що я ВЖЕ ЗАРАЗ для когось крінж?

Але мені ж зараз однаково на це? Хм.

Все, що відбувається у вашому житті зараз, є прямим відображенням того, що ваша внутрішня система визнає стабільним, безпечним і нормальним.

Усе, що є навколо вас — для вас БЕЗПЕЧНО, тому ви не відчуваєте, що ви ВЖЕ для когось крінж і дивний (що може бути), бо, перш за все, для мозку наявна ситуація — безпечна. І вам на думку інших однаково. І так, навіть якщо є “негативні” патерни — якщо вони повторюються, вони стабільні, значить так безпечно для вашої внутрішньої системи.

Якщо з місяця в місяця ви витрачаєте гроші в нуль чи мінус, і це ніяк не змінюється — це норма для мозку. Якщо ви потрапляєте у ті ж самі патерни в стосунках — це знайома стабільність. Тіло тільки такий варіант і знає. Щось нове для нас — небезпека, навіть якщо це здорова ситуація.

Якщо нові дії здаються небезпечними, незнайомими мозок це відкидає. Ось чому люди відчувають самосаботаж, прокрастинацію або тривогу, коли наближаються до досягнення бажаного. Тіло не чинить опір успіху, любові чи достатку — воно захищає себе від того, що сприймає як загрозу стабільності.

Нові дії, які можуть привести до більших можливостей, є тою самою небезпекою. Нам страшно, але зі страхом ми не боремось і від нього не тікаємо. Тут можна з ним подружитись, використовувати на свою користь, і працювати з ним створивши для цього якомога приємніше середовище. Страх показує, що саме в цей момент, в цій ситуації, існує переконання, яке вас обмежує і не приносить користь. Можна сказати так: страх просить вас подивись сюди, ось переконання і якщо ти його ідентифікуєш і зробиш протилежне за допомогою справжніх дій в реальності — він пройде. Done!

Замість того, щоб підштовхувати себе до швидких великих змін, нервову систему потрібно поступово привчати до того, щоб вміти вивозити це “розширення”, тобто, нові дії, не запускаючи одразу survival response.

Якщо стрибок буде занадто великим, тіло його відкине. Але якщо інтегрувати зміни поетапно, нервова система перекалібрується, приймаючи нові дії як свою нову норму.

Subscribe now

Від бажаної реальності нас часто відділяє лише один крок. Один дзвінок, один пост, один куплений квиток, одна сказана фраза. Слово “один” ніяк не полегшує цей процес, адже знову ж таки у цьому просторі між теперешнім моментом і тим самим одним кроком стоїть страх.

Взявши страх за ручку треба разом йти в нове. З ним не боротись, бо він час від часу з’являтиметься, його варто помічати, визнавати, приймати. Для того, аби страх відпустив вашу ручку, треба дія. Не ще один інсайт у нотатках, не чергова ідея в голові, не черговий план на папері, а фізична дія в реальному світі.

Я обожню слово embody в англійській мові. Для того, аби внутрішня система визнавала щось як 100% ваше, вам потрібно це embody — втілити.

Embody — втілити — зробити тілом. Показати тілу, що це безпечно.

Кілька прикладів:

• Я хочу бути людиною, яка працює 1-1 з людьми → я готую про це пост → мені страшно публікувати пост → я зі страхом публікую пост → нічого страшного не сталось, я отримала доказ, що я можу це робити → я стала людиною, яка працює 1-1 з людьми.

• Я хочу бути людиною, яка говорить про свої кордони → я кажу “це мені не підходить” у ситуації, де раніше мовчала → мені страшно конфлікту чи відторгнення → я зі страхом промовляю цю фразу → я стала людиною, яка захищає свій простір.

• Я хочу бути людиною, яка продає свої послуги → я публікую пост з ціною і описом пропозиції → мені страшно, що скажуть “це занадто дорого” або нікому не буде цікаво → я зі страхом викладаю оголошення → нічого страшного не сталось, прийшли перші запити чи підтримка → я стала людиною, яка заробляє на своїй експертизі.

Цього року я зробила десятки речей, які здавались мені крінжом: запустила консультації і менторство, сформувала свою онлайн спільноту, наважилась на груповий проєкт, почала постити на нових платформах і ще багато іншого. Все це зараз відчувається моїм і природнім.

Комусь це може не подобатись, для когось це справді дивно. Різниця в тому, що ви можете бути крінжом, роблячи те, що наближає вас до бажаного життя, або тим, який стоїть на місці зі страху. Не обіцяю, що страх зникне повністю. Він з’являтиметься знову і знову з кожним новим рівнем, але кожна втілена дія робить наступну трошки легшою. Не тому що ви стаєте безстрашним, а тому що ви збираєте докази для свого мозку: “Дивись, я це зробив/-ла — і я живий/-а, і зараз мені ще краще, ніж до того”. Go girl!

Подякувати за користь 🩵

• Друзі, у листопаді я збираю свою першу тестову групу бажаючих почати вести блог на Substack🤞🏻Тож оголошую про це лише тут і запрошую вас у цю закриту тусовку. Чим будемо займатись:

  • я поділюсь усім, що знаю про платформу та як краще з нею працювати.

  • допоможу вам з ідеями, про що тут писати і як Substack може підсилити вашу діяльність (ви можете почати писати сюди анонімно, якщо не бажаєте розкривати свою особистість)

  • у нас будуть щотижневі онлайн сесії, де ми писатимемо разом, аби напрацювати звичку та зберігати регулярність постингу

  • дослідимо письмо, як інструмент дослідження себе та своїх думок

Старт вже з понеділка 10-го листопада і працюємо разом до 1-го грудня.

Вартість участі у тестовій групі 1600 грн за три тижні роботи разом. Запис відкритий уже особисто через телеграм — пишіть мені 🩷

Жовтень 2025 був насиченим, хоча попередньо на початку місяця я хотіла ще більше встигнути і зробити. Але ті плани вже викликали великий поспіх і о вау!!! виявляється, можна дозволити собі не робити все одразу, а розтягнути на 2-3 місяці те, що хотілось би втілити за один 🙌🏻

Одного вечора вже перед сном я собі просто дозволила перенести певні задачі на листопад-грудень. Це було одне рішення, одна фраза у моїй голові, і як приємно було відчути, як у момент тривога зменшилась. Це було ще те прозріння, повірте))

А найцікавіше у цьому результат, який взагалі не настільки жахливий, який мені уявлявся б. Жовтень пройшов, нічого не впало і не зруйнувалось, все працює, і я рухаюсь. Там, де я хотіла спішити, я виконала велику глибинну роботу і аналіз, який дасть мені більше довгострокових результатів. Той самий момент сповільнитись, дати час собі переглянути усе, аби потім перетворити це на більш вагому і значущу історію, яка працюватиме довго і наповнюватиме ще більше.

Оскільки одна з головних ліній мого блогу — це якраз таки документація створення і розвитку своїх проєктів, розповідаю, що було у жовтні.

SALON KYIV — офлайн зустрічі читання і дискусій статей.

Я провела дві зустрічі, коли попередньо планувала робити це один раз на місяць. Попит є, людям цікаво, тому я вирішила спробувати зробити два дні підряд на ту ж саму тему, аби дати більше місць для участі + втілити це за мій один приїзд у Київ. На обидва дні набрались по 6 учасників, чому я неймовірно радію. Це мені показує, що проєкт цікавий, люди хочуть розмов, інтелектуальної тусовки з есе і статтями.

Наразі SALON на стадії “іншим цікаво, це чудово, я беру і роблю”. Я не проводила жодного аналізу, не вносила якісь корективи і таке інше. Круто, що це працює і так, але на досвіді знаю, що краще не варто сприймати це як щось, що буде працювати вічно. Тож я напоготові враховувати різні побажання, аби далі мати змогу втримати проєкт і розширювати його.

План на листопад — провести 4 зустрічі. Я проводжу перші дві 15-16 листопада і вже майже маю повний запис. Будемо говорити про on trading potential for something actual — обміняти потенціал на щось реальне: чому обмеження себе насправді звільняє і коли варто це зробити. А інші дві будуть 29-30 листопада (тут ви можете маякнути мені і попасти в передзапис, аби точно зайняти місце). Для мене наразі це великий план, бо це 24 учасники загалом. Водночас я вірю і бачу, що це можна зробити.

Творчий Кемп — моя групова програма на дослідження творчості і роботи з втіленням ідей.

Минулої суботи у нас була остання зустріч Кемпу, і мені не віриться, що це вже майже кінець 🥹 У нас ще буде зустріч-випускний і також я захотіла дівчатам дати ще індивідуальну консультацію зі мною на будь-який їхній запит, таким чином продовжили роботу ще на 1 тиждень.

Такого формату взаємодію я організовувала вперше — створити чітку програму, додати туди улюблені інструменти і завдання, включити лекції і мастермайнди щотижня, зібрати групу + зробити так, аби паралельно у всіх йшла активна практична робота із своїм запитом. Моя ціль була поєднати роботу з творчістю, інструментами для дослідження власної креативності з активними діями — дати учасникам пуш для нових досвідів у реальному житті. Дівчата навіть висловили бажання ще якось продовжити роботу, бо їм хочеться побути ще у спільному полі і не завершувати так швидко, мені це неймовірно цінно.

У жовтні у мене також було навчання від Жені щодо дослідження аудиторії за JTBD, я старанно вчилась і далі на практиці застосовувала нові знання, проводила глибинні інтерв’ю, які мені відкрили очі на багато речей, які я зможу додати на наступний потік Кемпу.

Моя онлайн спільнота Free Play.

Тестувала у жовтні різні формати зустрічей (в принципі, як і кожен місяць, на то вона і free play))). Ми зустрічались і говорили з дівчатами про ведення блогу як документацію, була зустріч презентацій проєктів учасниць, розмовні сесії на основі статей, книжковий клуб.

На листопад захотіла додати прям окремий груповий мастермайнд, де будемо ділитись запитами, апдейтами та підтримкою, а ще буде довгоочікуваний джорналінг на тему вигорання і зустріч щодо планування зими. Повернула на осінь і зиму deep work сесії два рази на тиждень, де ми на годину збираємось разом, аби сфокусовано попрацювати у спільному полі.

Спільнота є моїм комфортним місцем, адже працює вона найдовше з усіх проєктів, хоча і можна було б її розширяти більше, долучати ще більше учасників. Наразі тут нема стрімких змін, про які можна було гучно заявляти, але в цьому є своя особливість — ми дуже довгий час спілкуємось один з одним, вже знаємо, хто чим займається і чим цікавиться. Завдяки цьому можемо дати якусь підтримку, висловити інтерес чи запропонувати допомогу. В таке середовище приємно заходити і бути його частиною.

Окрім нових івентів, ви отримаєте 20+ вже готових презентацій і записів — лекції, воркшопи, джорналінги, планування місяця. Все це можна використовувати і повертатись до того у будь-який момент.

Підписатись на спільноту 🪩💘

Рандом:

• Дуже рада повертатись на Substack, давно нічого не писала. Я обирала, з якого допису почати: цього чи іншого про те, як ми можемо почуватись краще, про що часто не підозрюємо. Хочу поділитись своїм досвідом зміни рутини чи підходів до певних речей, які зробили моє самопочуття кращим і я досі часом не вірю, що так можна було. Напишу!

• Я запустила челендж у листопаді на reaching out до людей. Писати 1 людині щодня. Сьогодні 4-те листопада і в мене надіслані перші три повідомлення, сьогодні буде ще одне. Скажу чесно, було писати трішки крінжово :)) Хоча я лише висловлювала подяку людям і питала короткої поради, здавалось би, для цього і існує комунікація між людьми. Подивимось, як мої відчуття будуть змінюватись з кожним надісланим повідомленням і чи отримаю я відповіді.

• Я не часто просуваю 1-1 послуги, але, можливо, якраз хтось з вас хоче повзаємодіяти зі мною найближче. У листопаді маю 2 місця на консультації та 1 місце на місячне менторство. Для деталей пишіть в тг.

• І давайте вам трошки тіктоків улюблених накидаю за останній час!!)))

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoqPJE/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoH8pv/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoux1K/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoq9VX/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoaJJC/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGo9ByE/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGo9ByE/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGok7uQ/

  • https://vm.tiktok.com/ZMAGoSPX9/

  P. S. це все мої репости в тіктоці, тож ви можете просто підписатись там на мене і бачити цей геніальний контент у стрічці!

Дякую за прочитання і чекайте на новий сабстек пост! Люблю <3

Subscribe now

Дописи були з гарним дизайном, його я створюю сама і вкладаю в нього час. Хотілось оформити все красиво, бо далі я зберегла цю інформацію у свої хайлайтс, аби кожен зміг до неї повернутись. Що стало неочікуваним для мене в цій історії, яка, на перший погляд про просування своїх послуг, так це те, що після публікації всередині відчуття були абсолютно іншими, ніж ще кілька місяців назад. Я зробила це легко, із задоволенням, впевнено, спокійно, без сумнівів, тоді й зрозуміла — інтеграція мене нової, нарешті, відбулась. Ура!

• Хто я така, щоб це робити змінилось на я знаю, що це працює і допомагає.

• А чи має це сенс змінилось на згадай, скільки людей були за це вдячні.

• Що подумає той-то змінилось на не знаю, хто що подумає, але зараз я така, а моє життя — ось таке, і мені подобається.

Для цього потрібен час і практика. Певний досвід. І відчуття, що ти робиш щось значуще, особливе і цікаве, врешті, приходить. Я згадую себе на початку цього року, коли ще не мала уявлення, чим саме буду займатись, і як боязко було говорити про нові послуги, запускати події, ділитись тим, що реально цікавило, писати думки. По суті — показувати справжню ідентичність і йти в невідоме.

Усе розвивалось, набувався досвід і, звісно ж, моя впевненість йде від того, що я отримала опору, яку дали мені і власні відчуття, і відгуки інших людей, і повторюваність моїх дій. Зараз вже мій мозок знає, що це — безпечна територія. Я маю позитивне підтвердження цього досвіду, гарну асоціацію, і тому мені тепер не страшно.

Якщо раніше я боялась того самого “крінжу”, то зараз його або нема, або він вже частина мене — ніхто ж не обіцяє, що всі прийняли це і вважають класним :) Найголовніше, що так вважаю я. А моє тіло і нервова система адаптувались до нових змін, і я тепер почуваюсь безпечно в тому, що роблю.

Цей вступ, як нагадування тим, хто починає — з кожним кроком все ставатиме ясніше, певною мірою буде легше, але для цього потрібно продовжувати. Візьміть самі цю силу і йдіть з нею.

Subscribe now

Отже, далі поділюсь апдейтами моїх проєктів. На якій стадії вони зараз, що мені хочеться додати, і розписати, перш за все, для себе, що і де відбувається. Це таке рандомне продовження моєї рубрики, яку я ввела на початку шляху. Якщо вам цікаво заглянути з чого все починалось, тут є пост про перший місяць роботи, а далі другий і третій.

Жовтень буде дев’ятим місяцем і ось, як я його бачу зараз.

SALON — офлайн зустрічі в Києві.

На свою минулу поїздку до Києва я запланувала одразу дві зустрічі. Я була в місті майже три тижні, тож хотілось за один приїзд спробувати потестувати захід кілька разів. Так я провела найпершу зустріч в останній день літа, а другу — через два тижні. Обидві пройшли чудово, з новими людьми і дуже thought-provoking темами: про gen z та їх відносини з роботою та про виховання, освіту геніїв (і нас).

Я почала писати про SALON в Тредс і на ті пости відгукнулось багато людей, що дало мені підтвердження — це цікаво і треба робити далі. Завдяки цьому у мене в передзаписі на майбутні зустрічі зараз є мінімум 6 людей, тобто, одна сформована група, якщо у всіх вийде.

Наступного разу я власне хочу провести дві зустрічі підряд, на одну ту ж саму тему. Не можу збільшувати кількість учасників на один івент, бо не всі зможуть висловитись і не всіх почують. Тому на жовтень я обрала дати 18-19 жовтня, вечір і ранок відповідно, аби всі могли обрати собі кращий варіант і долучитись.

Над темами ще думаю. Анонси будуть згодом в інстаграмі та телеграмі.

Для тих, хто не знає, SALON — це також ідея, яка не була побудована з нуля в один момент. Ще минулого серпня-вересня я проводила в Києві схожі зустрічі, але у форматі пікніків та трішки з іншим підходом. Далі я поїхала з Києва і не проводила івенти, та от пройшов рік і ідея вималювалась в моїй голові, як це робити по іншому і з більш серйозним підходом. Мій попередній досвід не був дарма, бо SALON — ще одна підтвердження того, що все пов’язано і одне витікає в інше.

Free Play — моя онлайн спільнота.

Спільнота — проєкт, який вже триває 8 місяців, і я його реально вирощую, як дитину. Починалось все з письмових практик, з іншої назви і цілі, але з кожним місяцем я додаю у нашу взаємодію щось нове, що допомагає рости і нам учасникам, і самій же спільноті.

Зараз ми по трохи рухаємось від інтроспективних письмових зустрічей до розмов і активностей з фокусом на практичні дії. Мені хочеться, аби Free Play було місцем, де відчувається прогрес і дії, де хочеться включатись в життя, рухатись в нове і створювати. Менше румінацій, більше активностей, разом з підтримкою і допомогою від інших.

Маємо офігенний розклад на жовтень:

• Книжковий клуб Незриме життя Адді Лярю. Не встигли прочитати у вересні, тож продовжили.

• Розмовна зустріч Не оточуйте себе розумнішими людьми на основі статті. У Free Play ми багато робимо самостійної роботи на зустрічах, і мені хочеться більше говорити. Додаю цю зустріч, де ми на самому зідзвоні і статтю почитаємо, і подискутуємо, і поговоримо. Майже online SALON. Тема про те, якими ж таки людьми себе оточувати та як їх знайти.

• ✨ Showcase вечір ✨ І його чекаю найбільше! У нас у спільноті є стільки талановитих класних спеціалістів, що гріх тримати зайнятість кожного у секреті. Давно хотілось організувати щось, де кожен зможе поділитись своєю діяльністю, розповісти про свої послуги і поділитись щиро, що він любить у своїй роботі, аби той, кому це потрібно, знайшов цю людину. Саме це будемо робити на цій зустрічі! А зовсім згодом я б хотіла, аби учасники спільноті проводили і свої події, презентували ідеї, ділились творчістю. Згодом і таке буде!

• Розмовно-письмова зустріч How to Become Real. Чому формування себе — це не пошук “справжнього я”, а процес ферментації через досвід. Як інші люди стають дзеркалами та контейнерами для нашого становлення? Чому наші стосунки буквально ліплять нас, як глину? Обговоримо есе, попишемо та поділимося власними історіями про моменти, коли ми ставали більш справжніми і реальними. Для тих, хто все ще в процесі 🌀

• Воркшоп: Ведення блогу як документація шляху. Усе, що ви читаєте і бачите від мене — це певна документація. Я нотувала початок своєї діяльності щомісячно, говорила про побажання і плани, які потім здійснились, люблю показувати процес і навіть цей же пост — це апдейт моїх проєктів у процесі, а не історія по типу, що вийшло фінально. Вважаю, що найлегшим способом почати вести блог — це підійти з погляду документації. На зустрічі я покажу, як це роблять інші, що саме охоплює документація, а далі розберемо на прикладі кожного, що ви можете робити у своєму випадку. Ексайтед!

Творчий Кемп — групова програма.

Кілька днів тому ми провели першу онлайн зустріч Кемпу, і попереду ще 5! Я щиро радію запуску цієї програми, бо давно хотіла попрацювати саме з групою людей. Із березня місяця я проводжу 1-1 консультації та місячне менторство, помічаю речі, що повторюються та з чим люди найчастіше мають труднощі. Тож на осінь, у період навчання, я дуже мріяла запустити таку програму і готувала її з літа.

На першій зустрічі я провела лекцію про креативні цикли, ритми енергії та чому важливо це знати. Домашнім завданням стало дослідження цього всього протягом тижня, а вже на другій зустрічі будемо детальніше говорити про проєкти кожної і розвиток їх у соцмережах.

Мені дуже цікаво, які зміни принесе Кемп і з чим вийдуть дівчата у кінці програми. Вже зараз радію нашій згуртованості, підтримці, а найбільше — активним діям дівчат в сторону реалізації своїх ідей!

У жовтні я матиму навчання з дослідження аудиторії. Хочу поглибитись у бажання тих, хто мене читає, додати необхідні зміни у програму та буду запрошувати вас у наступний потік. Охочі отримати деталі першими та забронювати місце, заповнюйте передзапис! <3

1-1 консалти & менторство.

Як я вже згадала, радію, що у вересні вдалось зібрати інформацію про мої послуги в одне місце (можете почитати тут), бо займаюсь цим усім ще з лютого, і ніяк не було чіткого допису про це.

Ви не уявляєте, як часом важко ці всі послуги, проєкти розмежувати і вийти з хаосу. Особливо на початку, коли ти лише це придумав. Коли все ідеально в голові, але треба зуміти донести іншим, тоді починається не надто приємна, довга робота вивантаження цього всього у текст, слова, сенси, дизайн.

Хайлайтс, пости були довгоочікуваним кроком, аби пояснити все, що я роблю! У жовтні маю 4 місця на консультацію та лише 1 на особисте менторство, для запису і деталей пишіть особисто.

Нові починання.

А ви думали, це все?…

Загалом — так! Але цього місяця ми з моєю подружкою Томою, яка є маркетологинею і має офігенний в тому досвід, вирішили зробити 2-денну практичну лекцію на тему ведення блогу: як це робити ефективно, не в пусту і водночас аби процес тебе наповнював.

Поговоримо про ідеї, натхнення, а також соцмережі, стратегію, аналітику і циферки, яких багато хто боїться. Чекаю дуже, бо обожнюю колаборації. У них ти можеш відкритись по новому і заодно маєш велику підтримку поряд завдяки партнеру. А з Томою у нас ідеальне комбо. Готуємось!

На цьому мої новини — все. Я була рада зібрати всі свої останні думки в цей великий пост і заодно дати вам можливість зазирнути у процеси, які відбуваються за лаштунками. З іншого: досі не пішла в зал, ходжу в ліс, багато проводжу часу з друзями і так само багато працюю :)

Якщо ви любите читати мої есе на Substack, пости в телеграмі та інформація, якою я ділюсь, є корисною — ви можете підтримати мою творчість через вільний донат. Ваша підтримка дуже важлива для мене і допомагає мені продовжувати створювати далі 💌

Підписуйтесь тут (чекаємо цифру у 500 підписників!), ставте лайки та діліться у своїх мережах і з друзями. Дякую за прочитання!

Subscribe now

Зараз, поглянувши на пройдений шлях, я розумію, що дало мені ґрунтовну основу і що досі працює зараз на мене. Щось з цього я усвідомлювала на самому початку і тому почала над тим працювати, щось побачила лише після втілення.

Я вирішила не обмежуватись останніми 8 місяцями (поради за цей період є в окремому есе), а охопити період 7 років, з моменту, коли я вперше організувала щось сама.

Subscribe now

Почни з псевдоніму або анонімно.

Повернімось у 2018, звідки я починаю відлік своєї діяльності, хоч крізь всі ці роки я не завжди займалась своїми проєктами, а набирала досвід через інші сфери. Наприкінці 2017 року я створила сторінку в інстаграмі, де ділилась порадами щодо вивчення англійської, а саме здачі ЗНО, бо сама на той час була в 11 класі. Ця сторінка була анонімною і майже ніхто, навіть з близьких друзів, про неї не знав.

У своєму есе Pseudonyms lets you practice agency наголошує на класних можливостях, які дають тобі псевдонім і анонімні публікації. Сам автор не впевнений, що став би письменником, якби не інтернет-форуми початку 2000-х років, де він писав під маскою вигаданого персонажа. Псевдоніми дозволяють практикувати нові форми активності в безпечному середовищі. Вони зменшують дистанцію між образом, до якого звикли ви та інші люди, і дають проявитись новій ідентичності.

Анонімна сторінка дала мені багато впевненості, якою я користуюсь зараз. Цей досвід підтвердив мені, що я знаю щось, що не знають інші, і я можу дати користь, збирати людей біля себе і заробити з цього гроші. Коли я організовувала мінінавчання, марафони з англійської, я робила це через Google Classroom, що також не вимагало повного розкриття особистості. З часом організовувала усе через телеграм, де, звісно ж, писала людям вже від власного імені.

Автентичність не стосується імені, а в способі використання ідентичності. Не завжди важливо, яке ім'я ви використовуєте, а наскільки щиро ви показуєте себе справжнього. На Ютубі існує безліч анонімних каналів з сотнями тисяч підписників. Блог на Substack під псевдонімом може набрати популярності дуже швидко, бо ви будете собою. Ви можете навіть створити пусту сторінку в Інсті і піти через неї в Тредс (бо акаунти підв’язані), і почати писати про те, що вас захоплює, водночас об’єднуючи абсолютно незнайомих людей навколо вас.

Це класний старт, де зможе проявитись ваша інша сторона, без страху засудження від інших. Це дасть вам опору на майбутнє.

Не мати плану Б.

Згадала цей свій підхід в одному із нещодавніх постів у телеграмі, але не розширила там цю думку і не вказала певні нюанси. Для мене не мати плану Б, це про те, що:

• не варто очікувати швидких результатів і при перших невдачах зупинятись

• не піддаватись сумнівам і не повертатись до старого, до своїх temptation paths — речей, які ви гарно вмієте робити, але вони вже не приносять того наповнення, як було раніше, проте дають видимий результат тут і зараз (гроші, зайнятість)

• усвідомлювати, що саме буде найбільш ефективним і корисним у майбутньому, що варто почати робити вже зараз

Не мати плану Б — це не про легковажність і надію на допомогу від Всесвіту. Тут також потрібно потурбуватись, аби цей підхід був якомога комфортнішим. Створити для себе такі умови і середовище, де буде найлегше організувати себе так, аби іншим опціям не лишилось би місця.

Моє “не мати плану Б” на початку 2025 містило в собі переїзд до батьків, зменшення витрат, відмова від певних зручностей на деякий час, рідші зустрічі з друзями через проживання в іншому місті та інші речі, про які зараз не згадаю. Я людина не тривожна і не оверсінкер, але я також не топлю за те, аби створити для себе найстресовіші умови, де буде лише опція виживання.

Не мати плану Б змушує взяти повну відповідальність на себе і усвідомити вибір працювати довго, якщо це буде потрібно.

Подякувати за контент 🩵

Челендж постингу щодня протягом місяця.

Минулого листопада я вирішила постити щодня у Тікток і у телеграм-канал. Ось цей пост, де я поставила цей челендж на місяць. Це не є гарантованою формулою успіху, але саме під час цього челенджу на канал приєдналось багато нових людей, бо відео у Тікток почали набирати круті перегляди. Тоді за тиждень прийшло 344 нових людей на канал і за днів 10 добилась цифра у 1000 підписників (стартувала десь з ~500). Я ще працювала у маркетингу, але повільно набирала обертів сама.

У мені сиділо дуже багато думок, спостережень, ідей, і цей постинг заклав дуже кльову основу, яка зараз працює на мене:

• відео в Тікток досі крутяться і часом приносять нових людей, хоча я там майже неактивна

• я набила звичку писати щодня і зараз вже не постає питання постити чи ні, бо всередині стільки всього різного, що не хочеться ховати

• коли ділишся — отримуєш якийсь фідбек, це нескінченний loop, який рухає тебе далі

Якщо вам важко включитись на повну, можливо, ідея челенджу якраз для вас!

Практика агентивності.

Agency/агентивність/самостійність — це здатність отримати від життя те, що бажаєш. Знати, які дії треба зробити і робити їх. Побачити можливість і скористатись. Знайти хороше рішення, коли гарних варіантів ніби вже і не залишилось.

Кажуть, agency — це навичка, яку можна натренувати. Є low-agentic та high-agentic people, але рівень агентивності може бути різним у різних сферах життя. Є люди, які мають великі досягнення у робочій діяльності (high agency), запускають проекти, інновації, роблять прориви. Проте не можуть побудувати міцні і довготривалі стосунки з партнером або відторгнуті від внутрішнього світу і розуміння себе (low agency). Буває навпаки. Жоден з варіантів не є поганим чи неправильним.

Агентивність — це коли ти вмієш діяти не із зовнішнього стимулу, а тому що вмієш це віднайти зсередини. писав есе School is Not Enough, де згадував про Ендрю Карнеґі, американського підприємця, який закінчив школу в 12 років, а в 13 почав свою другу роботу телеграфістом, де переконав своїх начальників навчити його користуватися телеграфним апаратом. Карнегі став телеграфістом — це одна можливість. Запитати, як користуватися телеграфом, — це інша. Першу можливість йому дали, але про другу — як користуватись — він мусив попросити.

Я вважаю себе high-agentic людиною в контексті власної діяльності. Бачу можливості і використовую їх, щось ініціюю перша, складаю пазлики і створюю, що, на мою думку, було б класним досвідом для себе та інших. Ось кілька прикладів моєї агентивності за рандомі періоди життя:

• У кінці 10 класу школи, коли прийшов час готуватись до екзаменів і обирати університет, я вирішила, що хочу в найкращий уні країни. Замість того, аби робити це навпомацки, я зробила наступне. Знайшла список вступників універу минулого року → побачила, хто склав іспити на найвищі бали → знайшла цих людей у соцмережах → написала дуже багатьом із запитом, як вони це зробили → отримала купу інформації та порад щодо самостійної підготовки до іспитів, зібрала найкращі матеріали, склала графік навчання → навчалась за цими порадами → склала іспити і вступила в найкращий уні країни, period!

• Організувала спільний speaking club з авторками-іноземками на той час мого англомонового подкасту The Matcha Diaries. Так вдалось поспілкуватись напряму з людьми, яких слухав протягом довгого часу і не уявляв, що взагалі колись дійде до особистого знайомства. Заявити про своє існування і запам’ятатись!

• Писати першою улюбленим авторам, блогерам і кріейторам. Подякувати, попросити поради, знаючи, що можуть ніколи не відповісти. Писати follow-up. Відповідають! :)

• Творча Спільнота, проєкт створений з моєю подругою — мій перший досвід колаборації, який дав впевненість, що мій досвід і знання є корисними. Це був початок 2025 і я не мала ні консультацій на той час, ні менторства, нічого. Запропонувати колаборацію дає вам можливість піти у певний досвід з меншим страхом. Ви з партнером скоріш доповнюватимете один одного, і підтягнете слабкі сторони один одного. Ця практика принесе вам більше впевненості і ідей, що можна створити у майбутньому.

Я знаю, що є сфери життя, де агентивність може бути кращою. До цього справді класно підходити з цікавості і усвідомлення, наскільки тобі це зараз важливо.

До речі, ми будемо практикувати навичку агентивності у моєму Творчому Осінньому Кемпі, там я поділюсь з вами ще більше на цю тему і ви навчитесь робити цільові та активні дії, що пришвидшать ваш рух до бажаного <3

Забезпечення себе роботою і стабільним заробітком, а інших — своїми творіннями.

Весною, коли постав вибір, куди дати свій обмежений ресурс і сили: просувати своє 1-1 місячне менторство чи будувати клуб за підпискою — я обрала друге. За це я також дякую людині, в якої сама навчалась тоді, бо вона мене повернула до того, що мені потрібно створити щось, що буде працювати довго.

Менторство дало б швидкий результат — до мене пішли б люди в роботу тут і зараз, мій дохід значно зріс би. Проте ця історія повторювалась би з місяця в місяць: анонс послуги, пошук клієнтів, просування, переживання, чи хтось доєднається. Я впевнена, що менторство чи консультації також можна вивести на той рівень, де багато просувати їх не потрібно (але завжди краще це робити), та на той час це був лише 2 місяць, відколи я оголосила можливість такої взаємодії.

Натомість створила свій Free Play. Попередньо це був клуб ранкових сторінок, але я захотіла зробити ширшу спільноту, де людям захочеться лишатись на довше. Наразі це місце, де я проводжу усі свої онлайн події, ініціюю цікаві активності (наприклад, восени ми будемо листуватись фізичними листами), проводжу книжковий клуб і, в цілому, маю свободу створювати.

Я буду графік на місяць (а й то два особисто для себе) вперед, тим самим забезпечую себе роботою (навіть, якщо не хотілось би працювати))), певним стабільним доходом і створюю для інших опції взаємодії зі мною. Ця спільнота, разом з попереднім morning pages club, працює вже 7 місяців.

Створення чогось вічного.

Я писала в тому ж абзаці про усвідомлення більшої картинки:

Legacy mindset — це коли ви керуєтесь не роками чи навіть десятиліттями, а століттями, в контексті того, що ви створюєте. Це про великих архітекторів, які почали будувати щось, знаючи, що не закінчать своє творіння за років свого життя. Авторів, які присвячують написанню однієї книги по 5-10 років.

Працювати над чимось таким — це на 100% про довгострокову перспективу. Але почати можна не зі століть, а з місяців чи років. І не з побудови могутнього храму, а зі створення чогось, що буде актуальним довгий час. Чогось, про що можна завжди згадувати і до чого повертатись.

Так працюють мої есе на Substack, я їх часто згадую або цитую.

Так працює мій PDF файл Read, journal, act з найулюбленішими статтями, який досі купують.

Так спрацює мій диджитал footprint: фото, відео, спостереження, телеграм канал, цей блогпост і все інше, що я лишаю після себе в інтернеті і це знаходять інші люди.

Подякувати за контент 🩵

P.S. Есе писалось під цей чудовий альбом — Willow by Viken Arman. Офігенна електронна музика без слів, яка дуже включає в процес. Hypnotic!

Якщо вам відгукуються мій підхід та погляди, давайте працювати разом:

• 1-1 разові консультації зі мною і менторство на місяць. Ми можемо попрацювати над запуском вашого блогу, генерацією ідей для заробітку, будуванням послуг, залученням нової аудиторії і клієнтів, веденням соцмереж і нюансами кожної з платформи. Так само я можу допомогти вам повернутись у творчість: дослідити ваш креативний цикл, розібратись з інтересами і що вам цікаво, знайти спосіб повернути жагу до створення. Перетворити ідеї на історію, яка приносить вам гроші — також до мене. Пишіть в телеграм!

• Free Play Community — онлайн події від мене, які приведуть вас до кращого розуміння себе і надихнуть спробувати щось нове. У вересні ще буде 4 події, графік та деталі за посиланням.

• Read, journal, act — 20 статей-фаворитів + 48 питань для саморефлексії. Чотири блоки: дорослішання та відносини; дизайн життя; хобі та як ми проводимо час; у пошуках автентичності, сміливості бути

  собою та втілювати свої ідеї.

  Leave a comment